Сьогодні життя дає все більше аргументів, що проблеми України не вирішуватиме ні Європа, ні США, ні Росія. Якщо ми говоримо про майбутнє України і програму її відродження, то всім нам потрібно розуміти: робитимуть це не європейці, не американці, не росіяни. Робити це мусять і будуть лише самі українці.
Найбільший негатив нинішньої ситуації полягає у тому, що влада не має довгострокової стратегії, стратегічного розуміння, що робити і як робити. Все переважно сфокусовано на поточних проектах. Програм стратегічного розвитку в уряду немає. І в суспільстві немає єдиного розуміння стратегії виходу з кризи. Одні продовжують щиро вірити в те, що Європа підніме нас до свого рівня, до європейських пенсій і зарплат. Інші переконані в зворотному – в тому, що в нас немає жодних перспектив без відновлення зв’язків із Росією, відносини з якою зіпсовані на десятиліття. Але країна не може чекати десятиліття. І це розуміє все більше людей, які починають усвідомлювати, що шлях динамічного розвитку і виходу з кризи в України особливий – це прагматична стратегія здорового глузду і опора насамперед на власні сили.
Прихильником саме такого шляху України є партія «Відродження». Наша мета – відродження України як сучасної економічно розвиненої держави. Засобами досягнення цієї мети ми бачимо здоровий глузд, економічний націоналізм і прагматизм.
Що б не обіцяли сьогодні людям різні політики, саме здоровий глузд повинен підказати всім, що гасла не замінять обов’язкового ланцюжка і послідовності наших дій. Допоки не буде відновлена економіка, доти не зможе піднятися рівень життя, пенсії і зарплати не зрівняються з європейськими. Розраховувати на підвищення соціальних стандартів в умовах занедбаної економіки безглуздо. Спочатку – економіка, а потім – добробут.
Реалізований сьогодні шлях формування з України аграрного сировинного придатка країн «золотого мільярда» – прямий шлях у глухий кут. Після того як всі природні та людські ресурси будуть висотані з країни, для України не залишиться перспектив розвитку і шансу зберегти свою цілісність.
Без потужної економіки, без власного військово-промислового комплексу, без розвитку науки і наукоємних галузей, без виходу на світові ринки з високотехнологічною та конкурентоспроможною продукцією неможлива по-справжньому незалежна країна з боєздатною армією, з сильною соціальною політикою.
Здоровий глузд підказує, що відродити економіку України можна і потрібно завдяки трьом головним напрямам – великій промисловості, аграрному сектору, малому й середньому бізнесу.
Насамперед ми повинні розраховувати на власні сили і ресурси, яких у країни залишилося чимало: це зручне географічне розташування на перехресті світових торгових шляхів, наявність 2/3 світових запасів чорнозему, велика кількість прісної води, необхідної для сільського господарства, сприятливий клімат, запаси корисних копалин – від газу до залізної руди. І головне – це людський капітал, освічені, фахово підготовлені люди.
Час перестати жити в ілюзіях – спиратися треба на здоровий глузд. Ніхто ззовні не прийде і не зробить нас щасливими й багатими. Якщо ми хочемо жити, як у Європі, то треба будувати Європу самим у своїй країні.
Наше завдання – вийти на щорічне збільшення ВВП на 7-8% за рахунок розвитку української промисловості. Це забезпечить надходження 42-50 млрд грн до бюджетів усіх рівнів, що дозволить реально поліпшити життя українців.
Довкола нашої стратегії, наших ідей, нашого розуміння економічного націоналізму і прагматизму гуртується все більше людей. Партія відчуває на собі цю відповідальність за відродження України і 2018 року має намір ще більше активізувати роботу в цьому напрямі. Усіма способами і на всіх майданчиках ми будемо доводити і обстоювати право України на те, щоб мати свій особливий національний курс розвитку як єдиний шлях виходу з тотальної кризи.
Ми готові об’єднувати навколо цієї ідеї економічного відродження України людей здорового глузду. Людей, готових залишити обабіч порожні ілюзії і економічно необґрунтовані надії, взявшись за відродження економіки України, а отже, і відродження всієї країни.
1. Принципи економічного відродження України
Наші підходи відродження економіки базуються на принципі економічного націоналізму.
Це означає, що економічну політику країни повинні визначати не побажання міжнародних партнерів і кредиторів, не «кон’юнктура світового ринку», а виключно інтереси самої країни і громадян України.
Складові політики економічного націоналізму:
- Протекціонізм – державна підтримка орієнтованих на експорт галузей і підприємств. Основою ефективної експортно-орієнтованої економіки має стати високотехнологічне, наукоємне машинобудування. Експортно-орієнтовані галузі забезпечують основні валютні надходження в країну. Якщо вироблена в країні продукція не знаходить збуту на зовнішніх ринках, то дефіцит валюти призводить до зростання зовнішніх запозичень і, як наслідок, до злиденності народу. Тільки 2015 року темпи падіння експорту порівняно з першим півріччям 2014 року прискорилися у сім разів. Ці втрати досі не компенсовані. У рік Україна недоотримує близько 20 млрд доларів. При цьому черговий мільярд доларів кредиту МВФ подається як досягнення влади.
Відкривши внутрішній ринок, Україна не отримала доступу до ринків ЄС, квоти для української продукції мізерні.
- Захист внутрішнього ринку (імпортозаміщення).
У будь-якій країні світу пріоритетним є внутрішній ринок, головні інвестори якого – держава і народ. Саме внутрішній ринок дозволяє розвиватися малому і середньому бізнесу. Внутрішнє споживання і розвиток національного ринку відіграють провідну роль в економічному зростанні. Це особливо наочно проявляється у випадку з Китаєм. Політика опори на внутрішній ринок дала зниження частки зовнішньої торгівлі у ВВП з 70,5% у 2006 році до 39,1% в 2016 р. В Україні ж, навпаки, частка зовнішньої торгівлі товарами і послугами в ВВП збільшилася з 88,1% в 2006 році до 97,4% в 2016 р. Це свідчить про критичну залежність економіки України від зовнішніх ринків.
Внаслідок підписання Угоди про вступ до СОТ і Угоди про асоціацію з ЄС ми відкрили свої ринки. Українці, купуючи імпортну продукцію, інвестують і розвивають не власну економіку, а зарубіжну.
На товарах, що купуються всередині країни, повинен заробляти не іноземний виробник, а вітчизняний.
Сьогодні в країну доправляють продукцію, яку Україна здатна виробляти сама, це насамперед стосується такої продукції, як мінеральні добрива, сільськогосподарські машини, товари легкої промисловості.
Державна політика імпортозаміщення має спричинитися до того, що для іноземних компаній, які бажають торгувати своєю продукцією, буде вигідніше відкривати дочірні підприємства в Україні.
Сьогодні стоїть завдання захистити українського виробника за рахунок тарифів і акцизів, зробити його продукцію більш конкурентоспроможною на внутрішньому ринку. Український виробник повинен мати преференції під час бюджетних закупівель. Державні замовлення потрібно розміщувати на українських підприємствах. У довгостроковій перспективі якщо таких промислових об’єктів немає, то їх треба будувати, купуючи технології. Для таких підприємств держава мусить створювати режим найбільшого сприяння. За рахунок квот на імпортну продукцію ми маємо захистити внутрішній ринок. Тоді, зважаючи на висококваліфіковану робочу силу і нижчий рівень зарплат українських робітників, іноземним компаніям буде вигідно розміщувати виробництво в Україні, завозити в країну технології. Ми отримаємо нові робочі місця і продукцію європейської якості, але українського виробництва. За політики імпортозаміщення малий і середній бізнес, який не має експортних амбіцій і можливостей, зможе розвиватися завдяки внутрішньому ринку.
- Державне планування: активна участь держави в розвитку економіки. Держава повинна визначати стратегічні напрями розвитку економіки, а державні підприємства мають бути галузевими лідерами.
Сучасна ринкова економіка не означає відсутності державного планування економіки. В умовах, коли країна перебуває в економічній кризі, стратегічне планування є життєво необхідним. Держава повинна не лише регулювати, а й лобіювати інтереси українських компаній, відкриваючи для них зовнішні ринки. Державне планування, роблячи привабливими довгострокові проекти, дозволяє бізнесменам бачити перспективу. Маючи стратегію розвитку економіки і планування, держава може надавати на певний період пільги та преференції, що забезпечують стійкий і динамічний розвиток тих чи інших галузей економіки.
1.1. Принципи зовнішньоекономічної політики (протекціонізм)
Історично економіка сучасної України формувалася як експортно-орієнтована, активно розвивалися експортні галузі: металургія, машинобудування і сільське господарство. За рахунок цих галузей у незалежній Україні забезпечувалося утримання соціальної інфраструктури, низькі комунальні тарифи, пільги громадян. Країна не перебувала в такій залежності від зовнішніх запозичень, як сьогодні.
Останніми роками виник економічний дисбаланс, коли різко впали експортні надходження. Влада відкрила внутрішній ринок для імпорту, практично нічого не роблячи для підтримки експортного потенціалу країни. Як результат, за 9 місяців 2017 року негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу України склало 1,205 млрд дол.
Держава повинна визначити пріоритетні напрями експортного потенціалу країни, розробити детальну програму державної підтримки експортерів – від податкових пільг до доступу до дешевих кредитів, лобіювати просування української продукції на зовнішніх ринках. Головна мета такої політики – не випрошувати грошову допомогу і кредити, а заробляти їх для країни.
У рамках цієї політики необхідна підтримка, насамперед, експортерів із високою часткою доданої вартості, наукоємного машинобудування. Державною політикою має бути стимулювання продажу обладнання, а не сировини.
«Економічна дипломатія» має стати одним із пріоритетів роботи МЗС, виконуючи роль координатора роботи з просування українського експорту.
Для уникнення дефіциту зовнішньої торгівлі необхідно, щоб коефіцієнт покриття експортом імпорту сягнув позначки понад одиницю зі стійкою тенденцією до зростання. Цього можна домогтися за умови зниження імпорту не менше, ніж на 8%, з одночасним збільшенням товарного експорту не менше, ніж на 5%. Або необхідно збільшити експорт щонайменше на 12%.
Для стимулювання експорту вітчизняних товарів партія пропонує:
- надавати всебічну технічну, інформаційну та промоутерську підтримку експортерам, насамперед тим, які створюють продукцію з високою часткою доданої вартості (наукоємне машинобудування, IT-сфера);
- забезпечити своєчасне повернення ПДВ;
- передбачити непряме субсидування національних експортерів, насамперед тих, які виходять на зовнішні ринки з унікальною продукцією;
- спростити процедуру ліцензування експорту ВПК і товарів подвійного призначення;
- забезпечити підтримку державою підприємств, що переробляють імпортну сировину з подальшим експортом готової продукції (толінг);
- розробити гнучку систему державного довгострокового кредитування експортної діяльності;
- впровадити ефективну систему страхування ризиків експортерів.
Ці першочергові заходи щодо підтримки національних експортерів дозволять збільшити експорт товарів на 5-10%.
Таким чином, партія пропонує реалістичний шлях переходу в зовнішній торгівлі від дефіциту до профіциту. Без цього переходу неможливо фінансувати обслуговування і погашення зовнішнього боргу, отримати ресурси для випереджаючого розвитку, створити інвестиційний потенціал для структурного та технологічного оновлення економіки і вирішення соціальних проблем.
1.2. Захист внутрішнього ринку (імпортозаміщення)
Керуючись ідеологією економічного націоналізму, партія вважає за першочерговий пріоритет вирішення двоєдиного завдання – захист внутрішнього ринку з розширенням зовнішньоекономічної експансії вітчизняних товаровиробників на зовнішні ринки.
Для захисту національного ринку від засилля імпортної продукції, особливо низької якості, партія пропонує максимально закрити внутрішній ринок у тих рамках, які дозволені Угодою про асоціацію з ЄС і умовами СОТ. Зокрема, з використанням узаконених у міжнародній торговельній практиці нетарифних обмежень імпорту, покликаних пом’якшити шкоду, яку завдає національній економіці різке зростання імпорту іноземних товарів. Серед таких обмежень можна виділити:
- припинення нечесної конкуренції з боку іноземних експортерів;
- квотування імпорту тих видів продукції, які традиційно виробляються вітчизняною промисловістю;
- посилення санітарних і фітосанітарних норм, вимог до тари та маркування;
- стимулювання імпортозаміщення шляхом запровадження вимоги про місцеву складову в продукції на рівні не менше як 25%, що створить умови для виробництва зарубіжними і вітчизняними виробниками аналогів імпортної продукції всередині країни.
Також необхідно:
- Створення умов для виробництва аналогів імпортної продукції всередині країни. Необхідно створити такі умови, за яких іноземній компанії було б простіше збудувати завод в Україні (зарплатня – українським робітникам, податки – в українські бюджети), а не ввозити сюди готову продукцію з-за кордону.
- Забезпечення високої ємності внутрішнього ринку за рахунок активної соціальної політики. Ухвалення державної програми зайнятості.
- Максимальне закриття внутрішнього ринку в тих рамках, які дозволені Угодою про асоціацію і умовами СОТ. Активне використання нетарифних обмежень, особливо в тих сферах, де доведена низька якість продукції, що постачається (зокрема, в фармацевтиці).
Застосування цих заходів уже найближчим часом дозволить забезпечити зниження некритичного імпорту на 8%.
1.3. Державне планування
Партія керується необхідністю активної участі держави в економічному житті.
- Перехід до планування соціально-економічного розвитку. Необхідне планування не лише макроекономічних показників, а й конкретних результатів економіки в ключових сферах (будівництво, наукоємне машинобудування тощо).
- Активна реалізація державою інфраструктурних проектів. Це типовий для всіх держав у кризові часи спосіб підвищення зайнятості, пожвавлення внутрішнього ринку та виробництва. Принципово важливим є використання вітчизняних матеріалів і робочої сили.
- Відмова від співробітництва з Міжнародним валютним фондом – пропонована ним стратегія не тільки не сприяє поліпшенню ситуації в країні, а й провокує її погіршення.
2. Політика щодо державної власності
Усе майно, яке можна було продати, продане. Очікуваного ефекту не досягнуто. Завдання держави – забезпечити ефективне управління наявним державним майном.
- Продаж державного майна мусить бути пооб’єктним і лише в тих випадках, коли це є доцільним у соціально-економічному сенсі.
- Не реприватизація, а націоналізація. Націоналізація активів з подальшим перепродажем скидається на комерційну схему за участю держави. Тобто на корупційну дію. Націоналізація передбачає збереження отриманого майна у державній власності щонайменше доти, допоки це виправдано економічно.
- Проведення ревізії державних підприємств, структури їх власності та торговельних зв’язків. Олігархічні холдинги не повинні володіти блокуючим пакетом акцій у державних підприємствах. Паразитарні структури потрібно усунути від поставок і продажу продукції держпідприємств.
- Корпоративізація без приватизації: працівники державних підприємств повинні бути максимально зацікавлені в ефективності їх роботи і мати захищене законом право на участь в управлінні підприємством.
3. Промислова політика
Промислове виробництво є саме тією сферою, яка дозволяє виробляти товари з максимальним збільшенням додаткової вартості. Тому розвиток промисловості – це умова побудови конкурентоспроможної економіки.
Водночас відновлення тих великих підприємств, які дісталися Україні від СРСР, часто не має сенсу, оскільки втрачені і величезні держзамовлення, які робили їх економічно спроможними, і коопераційні зв’язки, і традиційні ринки збуту, і навіть самі технології, на основі яких вони були збудовані.
Сьогодні в Україні немає міністерства промислової політики, тому немає ні програм, ні стратегії збереження і розвитку промислового потенціалу. Отож, для реіндустріалізації України необхідно передусім створити координуючий орган – Міністерство промислової політики та реконструкції.
Завдання міністерства – формування стратегії промислової політики, ініціативи зі створення нормативної та законодавчої бази розвитку індустрії, реалізація державної політики щодо відродження промисловості.
Програма реіндустріалізації повинна передбачати не лише збереження ефективних промислових підприємств, а й створення нових. При цьому ми керуємося необхідністю вирішення таких завдань:
- Збереження і розвиток високотехнологічних, наукоємних виробництв, конкурентоспроможних на зовнішніх ринках. «Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» (Південмаш), «Авіант», «Турбоатом», «Мотор-Січ», «Зоря-Машпроект» – ці та інші підприємства мають отримати спеціальний статус національного надбання і особливі можливості для розвитку.
- Формування нового індустріального ядра з порівняно невеликих, але мобільних високотехнологічних, наукоємних підприємств, орієнтованих на експорт. Треба мати на увазі, що Україна, яка входить у зону вільної торгівлі з ЄС, є дуже вигідним місцем для розташування виробництв азіатських (передусім китайських) компаній.
- Стимулювання створення імпортозамінних виробництв, зокрема, будівництво заводів відомих торгових марок для роботи на території України.
- Відновлення місцевої промисловості, орієнтованої на потреби внутрішнього ринку. Головні напрями роботи цих підприємств визначатимуться в регіонах залежно від наявних ресурсів і потреб ринку.
- Формування нової структури кооперативних зв’язків, замкнутих усередині України. Промисловість повинна пов’язувати між собою регіони, а не країну з іншими країнами.
4. Енергетична політика
Україна традиційно була енергонадмірною, і цей її статус необхідно зберегти. Експорт електроенергії є важливим елементом зовнішньоторговельної діяльності України.
В енергетичній політиці ми визначаємо такі напрями:
- Збереження ядерної генерації за умови її безпеки і багатовекторності. У міру того, як старі АЕС виводитимуться з експлуатації, необхідно будувати нові на основі європейських і американських технологій. З огляду на поступову відмову країн ЄС від власної ядерної генерації Україна може стати постачальником електроенергії для них.
- Реконструкція теплової генерації з тим, щоб вона могла працювати на низькоякісному вугіллі. Відмова від генерації на газі та мазуті. У перспективі – відмова від теплової генерації взагалі.
- Відновлення гідрогенерації на малих річках.
- Розвиток інноваційних методів генерації, насамперед на поновлюваних джерелах.
- Розвиток акумулюючих технологій (ГАЕС тощо).
5. Аграрна політика
Сільське господарство традиційно є однією з найважливіших галузей української економіки, причому значення його зростає. Розбудовуючи сільське господарство України, ми повинні керуватися двома цілями.
По-перше, необхідно забезпечити продовольчу безпеку України. Наша країна не повинна бути моногалузевою «аграрною наддержавою», що виробляє зерно, але закуповує продукти харчування. Україні належить зберегти повний спектр виробництва продукції сільського господарства і мати можливість наповнити внутрішній ринок своїми продуктами.
По-друге, слід враховувати, що продовольство в сучасному світі стає одним із стратегічних ресурсів. Тому необхідно посилювати експортний потенціал українського сільського господарства. При цьому потрібно орієнтуватися на продаж продукції з якомога більшою часткою доданої вартості – продавати не зерно, а готові продукти.
Базові ідеї аграрної політики партії закріплені у відповідних законопроектах і передбачають:
1) Закріплення на рівні Конституції норми, згідно з якою основою сільськогосподарського виробництва в Україні є фермерське господарство.
2) Земля в Україні повинна належати тим, хто її обробляє. Збереження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення доти, допоки не будуть створені умови для запровадження ринку (зниження рівня корупції, необхідна інфраструктура, жорсткий контроль над використанням).
3) Для надання фермерським господарствам великотоварного характеру і захисту інтересів селян від посередницьких структур пропонується розвиток виробничої і торгово-обслуговуючої кооперації.
4) Необхідно законодавчо захистити права селян і фермерів на землю і ухвалити антирейдерський закон.
5) Повернення раніше скасованих пільг сільським виробникам.
З огляду на, що ми розглядаємо сільське господарство України як високомеханізованого виробника продукції високого ступеня обробки, пропонуємо такі заходи:
- Ухвалення державної програми розвитку сільськогосподарського машинобудування, включно зі створенням умов для відкриття на території України виробництв – світових лідерів з виготовлення такої техніки.
- Стимулювання створення переробних підприємств: спрощення виділення землі, пільгове кредитування, пільгове ввезення обладнання.
- Стимулювання інтеграції роботи сільськогосподарського виробництва з IT-технологіями, включно із системами моніторингу культур, використання безпілотних літальних апаратів, інноваційних методів управління транспортними потоками за допомогою супутникових систем навігації.
- Стимулювання зниження енергоємності сільськогосподарського виробництва за рахунок застосування альтернативних джерел енергії – біогазу та твердого палива, включно з енергоємними культурами, такими як енергетична верба, тополя тощо.
- Пошук нових ринків для української аграрної продукції, укладення довгострокових угод про постачання продовольства.
6. Політика в сфері послуг
Однією з основних тенденцій сучасної світової економіки є підвищення частки сфери послуг у ВВП. Україна вочевидь повинна скористатися наявними у неї можливостями в цій галузі.
По-перше, йдеться про транспортні та логістичні послуги. Україна має напрочуд вигідне географічне розташування, і тут перед українською владою стоять такі завдання:
- Долучення до проекту «Великий шовковий шлях» із забезпеченням транспортних коридорів (сухопутного і морського) в напрямку Південної Європи.
- Збереження існуючих транспортно-логістичних можливостей, насамперед у сфері газового транзиту.
- Будівництво транспортних хабів (спочатку – на основі аеропорту «Бориспіль» та Одеського порту) для комунікації Європи з Близьким Сходом і Закавказзям.
- Створення умов для розвитку IT-індустрії, насамперед формування IT-кластерів на базі індустріальних парків і великих наукоємних виробництв.
По-друге, важливим ресурсом для України є розвиток сфери банківських послуг. Передусім необхідно прагнути до того, щоб замкнути через українські банки (а не через офшори) фінансування будь-яких проектів в Україні.
По-третє, Україна має величезні туристичні можливості, потенціал яких не розкритий повною мірою. У кожному українському регіоні існують десятки природних і культурних об’єктів, які маловідомі й не популярні у туристичному сенсі. Це – джерело додаткових коштів для місцевих і регіональних бюджетів.
7. Наука, освіта і креативні індустрії
Стратегічним завданням партії є відновлення зв’язку науки і освіти з виробництвом, створення умов для розвитку технологічного базису української індустрії.
Позиція партії: основою зростання промислового потенціалу мусить стати розвиток системи освіти і науки. Без сильної вітчизняної науки неможливо відновити конкурентоспроможну індустрію.
7.1. Конкретні завдання у сфері середньої та вищої освіти:
- впровадження у навчальний процес предметів і дисциплін, націлених на опанування нових тенденцій у сфері природничо-наукових дисциплін, інформаційного і технологічного розвитку;
- опанування підприємницьких навичок, основ фінансової грамотності, а також навичок в економіко-правовій сфері;
- оптимізація підготовки кадрів залежно від потреб реальної економіки;
- реалізація нових форм організації навчального процесу за принципом «освіта протягом життя».
7.2. У сфері розвитку науки:
- створення інституціональних і правових умов для впровадження інновацій та розвитку високотехнологічного українського виробництва. Розвиток інноваційної культури суспільства;
- законодавчі зміни з метою формування стимулів для створення інноваційних парків і трансферу технологій;
- основним замовником для вітчизняної науки повинна стати українська економіка. Зупинити тенденцію, коли українські вчені обслуговують інтереси зарубіжних замовників;
- розробка і впровадження критично важливих для української економіки технологій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції.
7.3. Креативні індустрії:
Необхідна всебічна підтримка креативних індустрій, які широко використовуються у розвинених країнах. Креативні індустрії – вид інноваційної економіки, основою якої є культурна реалізація особистості. Рівень розвитку креативних індустрій стає маркером інноваційної успішності країн. В Україні необхідно докласти максимум зусиль, щоб створити стимули для їх розвитку. Креативні індустрії є одним із чинників сталого соціально-економічного зростання.
Першим кроком, який підтримує партія, має стати створення необхідної нормативної бази, що дозволяє інноваційній культурній діяльності функціонувати в правовому просторі.
8. Політика щодо малого і середнього бізнесу
Попри те, що малі підприємства формують 8,5% доданої вартості країни і забезпечують робочими місцями 35,2% зайнятого населення, системної допомоги від держави вони не отримують.
Для партії розвиток малого і середнього бізнесу є одним із пріоритетних завдань, з огляду на його важливі економічну і соціальну функції.
Основні напрями розвитку малого і середнього бізнесу:
- сфера послуг;
- легка і харчова промисловість;
- високотехнологічні підприємства, які не потребують значних ресурсів (передусім IТ-індустрія);
- місцева промисловість;
- мала енергетика на основі відновлюваних джерел.
На законодавчому рівні пропонуються такі кроки:
- зниження рівня оподаткування та запровадження податкових канікул відповідно до закону про податкову лібералізацію;
- ухвалення тимчасового мораторію на запровадження нових податків;
- скорочення кількості перевірок і посилення відповідальності чиновників за заподіяння шкоди бізнесу в результаті перевірок;
- підтримка кооперації (насамперед у сільському господарстві);
- гарантії розміщення державних замовлень на підприємствах малого та середнього бізнесу;
- державна підтримка експорту товарів та послуг малого і середнього бізнесу;
- партія виступає за збереження спрощеної системи оподаткування, підтримуючи ініціативи, спрямовані на розвиток спрощеної системи, зокрема, за рахунок збільшення граничних обсягів доходу для різних груп платників єдиного податку;
- партія виступає за створення промислових округів з метою забезпечення розвитку малого підприємництва. Ми пропонуємо акцентувати на об’єднанні в одному промисловому окрузі мережі підприємств МСБ, включених до відповідного технологічного ланцюжка великого промислового підприємства.
9. Політика структурних реформ
Активна роль держави вимагає внесення істотних змін у структури виконавчої влади. Для забезпечення економічних функцій держави ми вважаємо за необхідні такі реформ:
- Відновлення Міністерства промислової політики та реконструкції. Завдання міністерства – формування стратегії промислової політики, ініціативи зі створення нормативної та законодавчої бази розвитку індустрії, реалізація державної політики щодо відродження промисловості.
- Створення Державного агентства реконструкції та розвитку – спеціалізованої структури, яка у співпраці з установами академічної і вузівської науки плануватиме соціально-економічний розвиток країни, а також координуватиме діяльність центральних і місцевих органів влади в розвитку промислових підприємств на місцях. Агентство має відповідати за практичну реалізацію планів Міністерства промислової політики.
- Зміна на рівні Конституції обов’язків Національного банку. Він повинен не лише гарантувати стабільність національної валюти, а й сприяти економічному розвитку.
- Створення Державного банку реконструкції і розвитку, який слугував би уряду інститутом довгострокового інвестування інфраструктурних і виробничих проектів.
- Створення Експортно-кредитного агентства – урядової фінансової установи, яка сприяє просуванню українського експорту за допомогою страхування і надання державних гарантій під час проведення експортних операцій, а також забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку експортерів.
- Створення Агентства підтримки малого бізнесу – державної установи, яка забезпечує кредити для малого бізнесу на пільгових умовах, сприяє його участі у державних закупівлях і надає комплексну консультаційну допомогу підприємцям.
- Реформування Фонду державного майна, у функціях якого акцент має бути зміщений з продажу майна на ефективне управління ним.
- Головним завданням МЗС має стати просування українського експорту на зовнішні ринки. Для цього управління економічного співробітництва МЗС необхідно реформувати в департамент зовнішньоекономічної діяльності та підтримки експорту. «Економічна дипломатія» має надавати допомогу українським промисловцям в організації пошуку партнерів та проведенні комунікативних заходів, в створенні структур торгових представництв України за кордоном, а також виконувати роль координатора робіт з просування українського експорту.
10. Кредитно-фінансова політика
Кредитно-фінансова політика повинна істотно змінитися, щоб забезпечити економічне зростання. Зокрема, необхідно:
- переглянути принципи співпраці з МВФ, роблячи ставку на залучення до країни не кредитів, а інвестицій.
- Розширення державних інвестиційних програм. Будь-яка державна цільова програма повинна бути забезпечена передусім державними фінансами та державними гарантіями. Держава має стати важливим гравцем на ринку, саме державні умови інвестування мусять визначати стандарти умов інвестування.
- Активне впровадження різних форм приватно-державного інвестиційного партнерства. Здійснювати його потрібно так, щоб уникнути як втрат приватного бізнесу, так і спроб поєднання державного інвестування з приватним привласненням.
- Здійснення деофшоризації української економіки. Комплекс заходів у цьому напрямі містить не лише цілеспрямовану політику з трансфертного ціноутворення, а й тимчасове, до відновлення економіки, запровадження податку на використання рахунків і фірм, розташованих у офшорних зонах.
- Проведення широкої податкової лібералізації, включно з: зниженням податку на доходи фізичних осіб до 10%, податку на додану вартість – до 15%, єдиного соціального внеску – до 20%, переходом до податку на розподілений прибуток за ставкою 15%, відновленням раніше чинних податкових пільг для сільськогосподарських підприємств і підприємств-експортерів, податковими канікулами для новостворених підприємств малого і середнього бізнесу терміном на 1-3 роки (залежно від напряму діяльності).
11. Політика залучення інвестицій
Залучення інвестицій – головне завдання будь-якої держави в сфері економіки. Ключовим моментом тут є гарантування прав власності.
- Ефективна боротьба з корупцією.
- Держгарантії захисту від рейдерства, включно із залученням антикорупційних структур (рейдерство завжди передбачає корупцію) і посиленням відповідальності за рейдерство.
- Ухвалення спеціального закону про захист інвестицій.
- Спеціальні умови оподаткування для інвесторів у рамках СЕЗ і індустріальних парків, податкові канікули для інвесторів у найважливіші галузі.
- Скасування збору ПДВ з ввезеного до країни промислового обладнання. За умови, що зекономлені кошти спрямовуються на впровадження новітніх виробничих та енергозберігаючих технологій, здійснення науково-дослідницької діяльності, результати якої сприятимуть модернізації виробництва і підвищення ефективності енергозберігаючих технологій.
- Встановити на 10 років ставку ПДВ у розмірі 7% і ставку податку на прибуток у розмірі 3% для підприємств, які реалізують інвестиційні проекти в сфері промислового виробництва.
Законопроекти у сфері економіки, розроблені за участю депутатів від «Відродження»
№5303 - проект змін до Конституції про зміну функцій Національного банку.
№3357 - законопроект про податкову лібералізації.
№6346 - проект постанови про прийняття нової програми розвитку економіки України.
№1053 - законопроект про заборону посилення фіскального тиску на бізнес.
№5507 - законопроект про скасування збору ПДВ з ввезення на територію України промислового обладнання.
№6236 - проект змін до Конституції про те, що основою аграрного виробництва в Україні є фермерське господарство.
№3748-2 - проект відновлення раніше існуючих податкових пільг сільгоспвиробникам.
№2089 - проект закону про ціни на молоко.
Партія працює над законопроектом «Про промислові округах» з урахуванням вже існуючого позитивного і негативного досвіду створення технопарків і особливих економічних зон в Україні.
Депутатська група «Відродження» підготувала проект комплексного закону про підтримку вітчизняного машинобудування, узагальнюючого частина вже зареєстрованих законопроектів і абсолютно нові норми.
ПОШИРИТИ