Економічна програма реалізації стратегії "Власний шлях України" з виходу із кризи та розвитку країни

Сьогодні життя дає все більше аргументів, що проблеми України не вирішуватиме ні Європа, ні США, ні Росія. Якщо ми говоримо про майбутнє України і програму її відродження, то всім нам потрібно розуміти: робитимуть це не європейці, не американці, не росіяни. Робити це мусять і будуть лише самі українці.

Найбільший негатив нинішньої ситуації полягає у тому, що влада не має довгострокової стратегії, стратегічного розуміння, що робити і як робити. Все переважно сфокусовано на поточних проектах. Програм стратегічного розвитку в уряду немає. І в суспільстві немає єдиного розуміння стратегії виходу з кризи. Одні продовжують щиро вірити в те, що Європа підніме нас до свого рівня, до європейських пенсій і зарплат. Інші переконані в зворотному – в тому, що в нас немає жодних перспектив без відновлення зв’язків із Росією, відносини з якою зіпсовані на десятиліття. Але країна не може чекати десятиліття. І це розуміє все більше людей, які починають усвідомлювати, що шлях динамічного розвитку і виходу з кризи в України особливий – це прагматична стратегія здорового глузду і опора насамперед на власні сили.

Прихильником саме такого шляху України є партія «Відродження». Наша мета – відродження України як сучасної економічно розвиненої держави. Засобами досягнення цієї мети ми бачимо здоровий глузд, економічний націоналізм і прагматизм.

Що б не обіцяли сьогодні людям різні політики, саме здоровий глузд повинен підказати всім, що гасла не замінять обов’язкового ланцюжка і послідовності наших дій. Допоки не буде відновлена ​​економіка, доти не зможе піднятися рівень життя, пенсії і зарплати не зрівняються з європейськими. Розраховувати на підвищення соціальних стандартів в умовах занедбаної економіки безглуздо. Спочатку – економіка, а потім – добробут.

Реалізований сьогодні шлях формування з України аграрного сировинного придатка країн «золотого мільярда» – прямий шлях у глухий кут. Після того як всі природні та людські ресурси будуть висотані з країни, для України не залишиться перспектив розвитку і шансу зберегти свою цілісність.

Без потужної економіки, без власного військово-промислового комплексу, без розвитку науки і наукоємних галузей, без виходу на світові ринки з високотехнологічною та конкурентоспроможною продукцією неможлива по-справжньому незалежна країна з боєздатною армією, з сильною соціальною політикою.

Здоровий глузд підказує, що відродити економіку України можна і потрібно завдяки трьом головним напрямам – великій промисловості, аграрному сектору, малому й середньому бізнесу.

Насамперед ми повинні розраховувати на власні сили і ресурси, яких у країни залишилося чимало: це зручне географічне розташування на перехресті світових торгових шляхів, наявність 2/3 світових запасів чорнозему, велика кількість прісної води, необхідної для сільського господарства, сприятливий клімат, запаси корисних копалин – від газу до залізної руди. І головне – це людський капітал, освічені, фахово підготовлені люди.

Час перестати жити в ілюзіях – спиратися треба на здоровий глузд. Ніхто ззовні не прийде і не зробить нас щасливими й багатими. Якщо ми хочемо жити, як у Європі, то треба будувати Європу самим у своїй країні.

Наше завдання – вийти на щорічне збільшення ВВП на 7-8% за рахунок розвитку української промисловості. Це забезпечить надходження 42-50 млрд грн до бюджетів усіх рівнів, що дозволить реально поліпшити життя українців.

Довкола нашої стратегії, наших ідей, нашого розуміння економічного націоналізму і прагматизму гуртується все більше людей. Партія відчуває на собі цю відповідальність за відродження України і 2018 року має намір ще більше активізувати роботу в цьому напрямі. Усіма способами і на всіх майданчиках ми будемо доводити і обстоювати право України на те, щоб мати свій особливий національний курс розвитку як єдиний шлях виходу з тотальної кризи.

Ми готові об’єднувати навколо цієї ідеї економічного відродження України людей здорового глузду. Людей, готових залишити обабіч порожні ілюзії і економічно необґрунтовані надії, взявшись за відродження економіки України, а отже, і відродження всієї країни.

1. Принципи економічного відродження України

Наші підходи відродження економіки базуються на принципі економічного націоналізму.

Це означає, що економічну політику країни повинні визначати не побажання міжнародних партнерів і кредиторів, не «кон’юнктура світового ринку», а виключно інтереси самої країни і громадян України.

Складові політики економічного націоналізму:

- Протекціонізм –  державна підтримка орієнтованих на експорт галузей і підприємств. Основою ефективної експортно-орієнтованої економіки має стати високотехнологічне, наукоємне машинобудування. Експортно-орієнтовані галузі забезпечують основні валютні надходження в країну. Якщо вироблена в країні продукція не знаходить збуту на зовнішніх ринках, то дефіцит валюти призводить до зростання зовнішніх запозичень і, як наслідок, до злиденності народу. Тільки 2015 року темпи падіння експорту порівняно з першим півріччям 2014 року прискорилися у сім разів. Ці втрати досі не компенсовані. У рік Україна недоотримує близько 20 млрд доларів. При цьому черговий мільярд доларів кредиту МВФ подається як досягнення влади.

Відкривши внутрішній ринок, Україна не отримала доступу до ринків ЄС, квоти для української продукції мізерні.

- Захист внутрішнього ринку (імпортозаміщення).

У будь-якій країні світу пріоритетним є внутрішній ринок, головні інвестори якого – держава і народ. Саме внутрішній ринок дозволяє розвиватися малому і середньому бізнесу. Внутрішнє споживання і розвиток національного ринку відіграють провідну роль в економічному зростанні. Це особливо наочно проявляється у випадку з Китаєм. Політика опори на внутрішній ринок дала зниження частки зовнішньої торгівлі у ВВП з 70,5% у 2006 році до 39,1% в 2016 р. В Україні ж, навпаки, частка зовнішньої торгівлі товарами і послугами в ВВП збільшилася з 88,1% в 2006 році до 97,4% в 2016 р. Це свідчить про критичну залежність економіки України від зовнішніх ринків.

Внаслідок підписання Угоди про вступ до СОТ і Угоди про асоціацію з ЄС ми відкрили свої ринки. Українці, купуючи імпортну продукцію, інвестують і розвивають не власну економіку, а зарубіжну.

На товарах, що купуються всередині країни, повинен заробляти не іноземний виробник, а вітчизняний.

Сьогодні в країну доправляють продукцію, яку Україна здатна виробляти сама, це насамперед стосується такої продукції, як мінеральні добрива, сільськогосподарські машини, товари легкої промисловості.

Державна політика імпортозаміщення має спричинитися до того, що для іноземних компаній, які бажають торгувати своєю продукцією, буде вигідніше відкривати дочірні підприємства в Україні.

Сьогодні стоїть завдання захистити українського виробника за рахунок тарифів і акцизів, зробити його продукцію більш конкурентоспроможною на внутрішньому ринку. Український виробник повинен мати преференції під час бюджетних закупівель. Державні замовлення потрібно розміщувати на українських підприємствах. У довгостроковій перспективі якщо таких промислових об’єктів немає, то їх треба будувати, купуючи технології. Для таких підприємств держава мусить створювати режим найбільшого сприяння. За рахунок квот на імпортну продукцію ми маємо захистити внутрішній ринок. Тоді, зважаючи на висококваліфіковану робочу силу і нижчий рівень зарплат українських робітників, іноземним компаніям буде вигідно розміщувати виробництво в Україні, завозити в країну технології. Ми отримаємо нові робочі місця і продукцію європейської якості, але українського виробництва. За політики імпортозаміщення малий і середній бізнес, який не має експортних амбіцій і можливостей, зможе розвиватися завдяки внутрішньому ринку.

- Державне планування: активна участь держави в розвитку економіки. Держава повинна визначати стратегічні напрями розвитку економіки, а державні підприємства мають бути галузевими лідерами.

Сучасна ринкова економіка не означає відсутності державного планування економіки. В умовах, коли країна перебуває в економічній кризі, стратегічне планування є життєво необхідним. Держава повинна не лише регулювати, а й лобіювати інтереси українських компаній, відкриваючи для них зовнішні ринки. Державне планування, роблячи привабливими довгострокові проекти, дозволяє бізнесменам бачити перспективу. Маючи стратегію розвитку економіки і планування, держава може надавати на певний період пільги та преференції, що забезпечують стійкий і динамічний розвиток тих чи інших галузей економіки.

1.1. Принципи зовнішньоекономічної політики (протекціонізм)

Історично економіка сучасної України формувалася як експортно-орієнтована, активно розвивалися експортні галузі: металургія, машинобудування і сільське господарство. За рахунок цих галузей у незалежній Україні забезпечувалося утримання соціальної інфраструктури, низькі комунальні тарифи, пільги громадян. Країна не перебувала в такій залежності від зовнішніх запозичень, як сьогодні.

Останніми роками виник економічний дисбаланс, коли різко впали експортні надходження. Влада відкрила внутрішній ринок для імпорту, практично нічого не роблячи для підтримки експортного потенціалу країни. Як результат, за 9 місяців 2017 року негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу України склало 1,205 млрд дол.

Держава повинна визначити пріоритетні напрями експортного потенціалу країни, розробити детальну програму державної підтримки експортерів – від податкових пільг до доступу до дешевих кредитів, лобіювати просування української продукції на зовнішніх ринках. Головна мета такої політики – не випрошувати грошову допомогу і кредити, а заробляти їх для країни.

У рамках цієї політики необхідна підтримка, насамперед, експортерів із високою часткою доданої вартості, наукоємного машинобудування. Державною політикою має бути стимулювання продажу обладнання, а не сировини.

«Економічна дипломатія» має стати одним із пріоритетів роботи МЗС, виконуючи роль координатора роботи з просування українського експорту.

Для уникнення дефіциту зовнішньої торгівлі необхідно, щоб коефіцієнт покриття експортом імпорту сягнув позначки понад одиницю зі стійкою тенденцією до зростання. Цього можна домогтися за умови зниження імпорту не менше, ніж на 8%, з одночасним збільшенням товарного експорту не менше, ніж на 5%. Або необхідно збільшити експорт щонайменше на 12%.

Для стимулювання експорту вітчизняних товарів партія пропонує:

- надавати всебічну технічну, інформаційну та промоутерську підтримку експортерам, насамперед тим, які створюють продукцію з високою часткою доданої вартості (наукоємне машинобудування, IT-сфера);

- забезпечити своєчасне повернення ПДВ;

- передбачити непряме субсидування національних експортерів, насамперед тих, які виходять на зовнішні ринки з унікальною продукцією;

- спростити процедуру ліцензування експорту ВПК і товарів подвійного призначення;

- забезпечити підтримку державою підприємств, що переробляють імпортну сировину з подальшим експортом готової продукції (толінг);

- розробити гнучку систему державного довгострокового кредитування експортної діяльності;

- впровадити ефективну систему страхування ризиків експортерів.

Ці першочергові заходи щодо підтримки національних експортерів дозволять збільшити експорт товарів на 5-10%.

Таким чином, партія пропонує реалістичний шлях переходу в зовнішній торгівлі від дефіциту до профіциту. Без цього переходу неможливо фінансувати обслуговування і погашення зовнішнього боргу, отримати ресурси для випереджаючого розвитку, створити інвестиційний потенціал для структурного та технологічного оновлення економіки і вирішення соціальних проблем.

1.2. Захист внутрішнього ринку (імпортозаміщення)

Керуючись ідеологією економічного націоналізму, партія вважає за першочерговий пріоритет вирішення двоєдиного завдання – захист внутрішнього ринку з розширенням зовнішньоекономічної експансії вітчизняних товаровиробників на зовнішні ринки.

Для захисту національного ринку від засилля імпортної продукції, особливо низької якості, партія пропонує максимально закрити внутрішній ринок у тих рамках, які дозволені Угодою про асоціацію з ЄС і умовами СОТ. Зокрема, з використанням узаконених у міжнародній торговельній практиці нетарифних обмежень імпорту, покликаних пом’якшити шкоду, яку завдає національній економіці різке зростання імпорту іноземних товарів. Серед таких обмежень можна виділити:

- припинення нечесної конкуренції з боку іноземних експортерів;

- квотування імпорту тих видів продукції, які традиційно виробляються вітчизняною промисловістю;

- посилення санітарних і фітосанітарних норм, вимог до тари та маркування;

- стимулювання імпортозаміщення шляхом запровадження вимоги про місцеву складову в продукції на рівні не менше як 25%, що створить умови для виробництва зарубіжними і вітчизняними виробниками аналогів імпортної продукції всередині країни.

Також необхідно:

- Створення умов для виробництва аналогів імпортної продукції всередині країни. Необхідно створити такі умови, за яких іноземній компанії було б простіше збудувати завод в Україні (зарплатня – українським робітникам, податки – в українські бюджети), а не ввозити сюди готову продукцію з-за кордону.

- Забезпечення високої ємності внутрішнього ринку за рахунок активної соціальної політики. Ухвалення державної програми зайнятості.

- Максимальне закриття внутрішнього ринку в тих рамках, які дозволені Угодою про асоціацію і умовами СОТ. Активне використання нетарифних обмежень, особливо в тих сферах, де доведена низька якість продукції, що постачається (зокрема, в фармацевтиці).

Застосування цих заходів уже найближчим часом дозволить забезпечити зниження некритичного імпорту на 8%.

1.3. Державне планування

Партія керується необхідністю активної участі держави в економічному житті.

- Перехід до планування соціально-економічного розвитку. Необхідне планування не лише макроекономічних показників, а й конкретних результатів економіки в ключових сферах (будівництво, наукоємне машинобудування тощо).

- Активна реалізація державою інфраструктурних проектів. Це типовий для всіх держав у кризові часи спосіб підвищення зайнятості, пожвавлення внутрішнього ринку та виробництва. Принципово важливим є використання вітчизняних матеріалів і робочої сили.

- Відмова від співробітництва з Міжнародним валютним фондом – пропонована ним стратегія не тільки не сприяє поліпшенню ситуації в країні, а й провокує її погіршення.

2. Політика щодо державної власності

Усе майно, яке можна було продати, продане. Очікуваного ефекту не досягнуто. Завдання держави – забезпечити ефективне управління наявним державним майном.

- Продаж державного майна мусить бути пооб’єктним і лише в тих випадках, коли це є доцільним у соціально-економічному сенсі.

- Не реприватизація, а націоналізація. Націоналізація активів з подальшим перепродажем скидається на комерційну схему за участю держави. Тобто на корупційну дію. Націоналізація передбачає збереження отриманого майна у державній власності щонайменше доти, допоки це виправдано економічно.

- Проведення ревізії державних підприємств, структури їх власності та торговельних зв’язків. Олігархічні холдинги не повинні володіти блокуючим пакетом акцій у державних підприємствах. Паразитарні структури потрібно усунути від поставок і продажу продукції держпідприємств.

- Корпоративізація без приватизації: працівники державних підприємств повинні бути максимально зацікавлені в ефективності їх роботи і мати захищене законом право на участь в управлінні підприємством.

3. Промислова політика

Промислове виробництво є саме тією сферою, яка дозволяє виробляти товари з максимальним збільшенням додаткової вартості. Тому розвиток промисловості – це умова побудови конкурентоспроможної економіки.

Водночас відновлення тих великих підприємств, які дісталися Україні від СРСР, часто не має сенсу, оскільки втрачені і величезні держзамовлення, які робили їх економічно спроможними, і коопераційні зв’язки, і традиційні ринки збуту, і навіть самі технології, на основі яких вони були збудовані.

Сьогодні в Україні немає міністерства промислової політики, тому немає ні програм, ні стратегії збереження і розвитку промислового потенціалу. Отож, для реіндустріалізації України необхідно передусім створити координуючий орган – Міністерство промислової політики та реконструкції.

Завдання міністерства – формування стратегії промислової політики, ініціативи зі створення нормативної та законодавчої бази розвитку індустрії, реалізація державної політики щодо відродження промисловості.

Програма реіндустріалізації повинна передбачати не лише збереження ефективних промислових підприємств, а й створення нових. При цьому ми керуємося необхідністю вирішення таких завдань:

- Збереження і розвиток високотехнологічних, наукоємних виробництв, конкурентоспроможних на зовнішніх ринках. «Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» (Південмаш), «Авіант», «Турбоатом», «Мотор-Січ», «Зоря-Машпроект» – ці та інші підприємства мають отримати спеціальний статус національного надбання і особливі можливості для розвитку.

- Формування нового індустріального ядра з порівняно невеликих, але мобільних високотехнологічних, наукоємних підприємств, орієнтованих на експорт. Треба мати на увазі, що Україна, яка входить у зону вільної торгівлі з ЄС, є дуже вигідним місцем для розташування виробництв азіатських (передусім китайських) компаній.

- Стимулювання створення імпортозамінних виробництв, зокрема, будівництво заводів відомих торгових марок для роботи на території України.

- Відновлення місцевої промисловості, орієнтованої на потреби внутрішнього ринку. Головні напрями роботи цих підприємств визначатимуться в регіонах залежно від наявних ресурсів і потреб ринку.

- Формування нової структури кооперативних зв’язків, замкнутих усередині України. Промисловість повинна пов’язувати між собою регіони, а не країну з іншими країнами.

4. Енергетична політика

Україна традиційно була енергонадмірною, і цей її статус необхідно зберегти. Експорт електроенергії є важливим елементом зовнішньоторговельної діяльності України.

В енергетичній політиці ми визначаємо такі напрями:

- Збереження ядерної генерації за умови її безпеки і багатовекторності. У міру того, як старі АЕС виводитимуться з експлуатації, необхідно будувати нові на основі європейських і американських технологій. З огляду на поступову відмову країн ЄС від власної ядерної генерації Україна може стати постачальником електроенергії для них.

- Реконструкція теплової генерації з тим, щоб вона могла працювати на низькоякісному вугіллі. Відмова від генерації на газі та мазуті. У перспективі – відмова від теплової генерації взагалі. 

- Відновлення гідрогенерації на малих річках.

- Розвиток інноваційних методів генерації, насамперед на поновлюваних джерелах.

- Розвиток акумулюючих технологій (ГАЕС тощо).

5. Аграрна політика

Сільське господарство традиційно є однією з найважливіших галузей української економіки, причому значення його зростає. Розбудовуючи сільське господарство України, ми повинні керуватися двома цілями.

По-перше, необхідно забезпечити продовольчу безпеку України. Наша країна не повинна бути моногалузевою «аграрною наддержавою», що виробляє зерно, але закуповує продукти харчування. Україні належить зберегти повний спектр виробництва продукції сільського господарства і мати можливість наповнити внутрішній ринок своїми продуктами.

По-друге, слід враховувати, що продовольство в сучасному світі стає одним із стратегічних ресурсів. Тому необхідно посилювати експортний потенціал українського сільського господарства. При цьому потрібно орієнтуватися на продаж продукції з якомога більшою часткою доданої вартості – продавати не зерно, а готові продукти.

Базові ідеї аграрної політики партії закріплені у відповідних законопроектах і передбачають:

1) Закріплення на рівні Конституції норми, згідно з якою основою сільськогосподарського виробництва в Україні є фермерське господарство.

2) Земля в Україні повинна належати тим, хто її обробляє. Збереження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення доти, допоки не будуть створені умови для запровадження ринку (зниження рівня корупції, необхідна інфраструктура, жорсткий контроль над використанням).

3) Для надання фермерським господарствам великотоварного характеру і захисту інтересів селян від посередницьких структур пропонується розвиток виробничої і торгово-обслуговуючої кооперації.

4) Необхідно законодавчо захистити права селян і фермерів на землю і ухвалити антирейдерський закон.

5) Повернення раніше скасованих пільг сільським виробникам.

З огляду на, що ми розглядаємо сільське господарство України як високомеханізованого виробника продукції високого ступеня обробки, пропонуємо такі заходи:

- Ухвалення державної програми розвитку сільськогосподарського машинобудування, включно зі створенням умов для відкриття на території України виробництв – світових лідерів з виготовлення такої техніки.

- Стимулювання створення переробних підприємств: спрощення виділення землі, пільгове кредитування, пільгове ввезення обладнання.

- Стимулювання інтеграції роботи сільськогосподарського виробництва з IT-технологіями, включно із системами моніторингу культур, використання безпілотних літальних апаратів, інноваційних методів управління транспортними потоками за допомогою супутникових систем навігації.

- Стимулювання зниження енергоємності сільськогосподарського виробництва за рахунок застосування альтернативних джерел енергії – біогазу та твердого палива, включно з енергоємними культурами, такими як енергетична верба, тополя тощо.

- Пошук нових ринків для української аграрної продукції, укладення довгострокових угод про постачання продовольства.

6. Політика в сфері послуг

Однією з основних тенденцій сучасної світової економіки є підвищення частки сфери послуг у ВВП. Україна вочевидь повинна скористатися наявними у неї можливостями в цій галузі.

По-перше, йдеться про транспортні та логістичні послуги. Україна має напрочуд вигідне географічне розташування, і тут перед українською владою стоять такі завдання:

- Долучення до проекту «Великий шовковий шлях» із забезпеченням транспортних коридорів (сухопутного і морського) в напрямку Південної Європи.

- Збереження існуючих транспортно-логістичних можливостей, насамперед у сфері газового транзиту.

- Будівництво транспортних хабів (спочатку – на основі аеропорту «Бориспіль» та Одеського порту) для комунікації Європи з Близьким Сходом і Закавказзям.

- Створення умов для розвитку IT-індустрії, насамперед формування IT-кластерів на базі індустріальних парків і великих наукоємних виробництв.

По-друге, важливим ресурсом для України є розвиток сфери банківських послуг. Передусім необхідно прагнути до того, щоб замкнути через українські банки (а не через офшори) фінансування будь-яких проектів в Україні.

По-третє, Україна має величезні туристичні можливості, потенціал яких не розкритий повною мірою. У кожному українському регіоні існують десятки природних і культурних об’єктів, які маловідомі й не популярні у туристичному сенсі. Це – джерело додаткових коштів для місцевих і регіональних бюджетів.

7. Наука, освіта і креативні індустрії

Стратегічним завданням партії є відновлення зв’язку науки і освіти з виробництвом, створення умов для розвитку технологічного базису української індустрії.

Позиція партії: основою зростання промислового потенціалу мусить стати розвиток системи освіти і науки. Без сильної вітчизняної науки неможливо відновити конкурентоспроможну індустрію.

7.1. Конкретні завдання у сфері середньої та вищої освіти:

- впровадження у навчальний процес предметів і дисциплін, націлених на опанування нових тенденцій у сфері природничо-наукових дисциплін, інформаційного і технологічного розвитку;

- опанування підприємницьких навичок, основ фінансової грамотності, а також навичок в економіко-правовій сфері;

- оптимізація підготовки кадрів залежно від потреб реальної економіки;

- реалізація нових форм організації навчального процесу за принципом «освіта протягом життя».

7.2. У сфері розвитку науки:

- створення інституціональних і правових умов для впровадження інновацій та розвитку високотехнологічного українського виробництва. Розвиток інноваційної культури суспільства;

- законодавчі зміни з метою формування стимулів для створення інноваційних парків і трансферу технологій;

- основним замовником для вітчизняної науки повинна стати українська економіка. Зупинити тенденцію, коли українські вчені обслуговують інтереси зарубіжних замовників;

- розробка і впровадження критично важливих для української економіки технологій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції.

7.3. Креативні індустрії:

Необхідна всебічна підтримка креативних індустрій, які широко використовуються у розвинених країнах. Креативні індустрії – вид інноваційної економіки, основою якої є культурна реалізація особистості. Рівень розвитку креативних індустрій стає маркером інноваційної успішності країн. В Україні необхідно докласти максимум зусиль, щоб створити стимули для їх розвитку. Креативні індустрії є одним із чинників сталого соціально-економічного зростання.

Першим кроком, який підтримує партія, має стати створення необхідної нормативної бази, що дозволяє інноваційній культурній діяльності функціонувати в правовому просторі.

8. Політика щодо малого і середнього бізнесу

Попри те, що малі підприємства формують 8,5% доданої вартості країни і забезпечують робочими місцями 35,2% зайнятого населення, системної допомоги від держави вони не отримують.

Для партії розвиток малого і середнього бізнесу є одним із пріоритетних завдань, з огляду на його важливі економічну і соціальну функції.

Основні напрями розвитку малого і середнього бізнесу:

- сфера послуг;

- легка і харчова промисловість;

- високотехнологічні підприємства, які не потребують значних ресурсів (передусім IТ-індустрія);

- місцева промисловість;

- мала енергетика на основі відновлюваних джерел.

На законодавчому рівні пропонуються такі кроки:

- зниження рівня оподаткування та запровадження податкових канікул відповідно до закону про податкову лібералізацію;

- ухвалення тимчасового мораторію на запровадження нових податків;

- скорочення кількості перевірок і посилення відповідальності чиновників за заподіяння шкоди бізнесу в результаті перевірок;

- підтримка кооперації (насамперед у сільському господарстві);

- гарантії розміщення державних замовлень на підприємствах малого та середнього бізнесу;

- державна підтримка експорту товарів та послуг малого і середнього бізнесу;

- партія виступає за збереження спрощеної системи оподаткування, підтримуючи ініціативи, спрямовані на розвиток спрощеної системи, зокрема, за рахунок збільшення граничних обсягів доходу для різних груп платників єдиного податку;

- партія виступає за створення промислових округів з метою забезпечення розвитку малого підприємництва. Ми пропонуємо акцентувати на об’єднанні в одному промисловому окрузі мережі підприємств МСБ, включених до відповідного технологічного ланцюжка великого промислового підприємства.

9. Політика структурних реформ

Активна роль держави вимагає внесення істотних змін у структури виконавчої влади. Для забезпечення економічних функцій держави ми вважаємо за необхідні такі реформ:

- Відновлення Міністерства промислової політики та реконструкції. Завдання міністерства – формування стратегії промислової політики, ініціативи зі створення нормативної та законодавчої бази розвитку індустрії, реалізація державної політики щодо відродження промисловості.

- Створення Державного агентства реконструкції та розвитку – спеціалізованої структури, яка у співпраці з установами академічної і вузівської науки плануватиме соціально-економічний розвиток країни, а також координуватиме діяльність центральних і місцевих органів влади в розвитку промислових підприємств на місцях. Агентство має відповідати за практичну реалізацію планів Міністерства промислової політики.

- Зміна на рівні Конституції обов’язків Національного банку. Він повинен не лише гарантувати стабільність національної валюти, а й сприяти економічному розвитку.

- Створення Державного банку реконструкції і розвитку, який слугував би уряду інститутом довгострокового інвестування інфраструктурних і виробничих проектів.

- Створення Експортно-кредитного агентства – урядової фінансової установи, яка сприяє просуванню українського експорту за допомогою страхування і надання державних гарантій під час проведення експортних операцій, а також забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку експортерів.

 - Створення Агентства підтримки малого бізнесу – державної установи, яка забезпечує кредити для малого бізнесу на пільгових умовах, сприяє його участі у державних закупівлях і надає комплексну консультаційну допомогу підприємцям.

- Реформування Фонду державного майна, у функціях якого акцент має бути зміщений з продажу майна на ефективне управління ним.

- Головним завданням МЗС має стати просування українського експорту на зовнішні ринки. Для цього управління економічного співробітництва МЗС необхідно реформувати в департамент зовнішньоекономічної діяльності та підтримки експорту. «Економічна дипломатія» має надавати допомогу українським промисловцям в організації пошуку партнерів та проведенні комунікативних заходів, в створенні структур торгових представництв України за кордоном, а також виконувати роль координатора робіт з просування українського експорту.

10. Кредитно-фінансова політика

Кредитно-фінансова політика повинна істотно змінитися, щоб забезпечити економічне зростання. Зокрема, необхідно:

- переглянути принципи співпраці з МВФ, роблячи ставку на залучення до країни не кредитів, а інвестицій.

- Розширення державних інвестиційних програм. Будь-яка державна цільова програма повинна бути забезпечена передусім державними фінансами та державними гарантіями. Держава має стати важливим гравцем на ринку, саме державні умови інвестування мусять визначати стандарти умов інвестування.

- Активне впровадження різних форм приватно-державного інвестиційного партнерства. Здійснювати його потрібно так, щоб уникнути як втрат приватного бізнесу, так і спроб поєднання державного інвестування з приватним привласненням.

- Здійснення деофшоризації української економіки. Комплекс заходів у цьому напрямі містить не лише цілеспрямовану політику з трансфертного ціноутворення, а й тимчасове, до відновлення економіки, запровадження податку на використання рахунків і фірм, розташованих у офшорних зонах.

- Проведення широкої податкової лібералізації, включно з: зниженням податку на доходи фізичних осіб до 10%, податку на додану вартість – до 15%, єдиного соціального внеску – до 20%, переходом до податку на розподілений прибуток за ставкою 15%, відновленням раніше чинних податкових пільг для сільськогосподарських підприємств і підприємств-експортерів, податковими канікулами для новостворених підприємств малого і середнього бізнесу терміном на 1-3 роки (залежно від напряму діяльності).

11. Політика залучення інвестицій

Залучення інвестицій – головне завдання будь-якої держави в сфері економіки. Ключовим моментом тут є гарантування прав власності.

- Ефективна боротьба з корупцією.

- Держгарантії захисту від рейдерства, включно із залученням антикорупційних структур (рейдерство завжди передбачає корупцію) і посиленням відповідальності за рейдерство.

- Ухвалення спеціального закону про захист інвестицій.

- Спеціальні умови оподаткування для інвесторів у рамках СЕЗ і індустріальних парків, податкові канікули для інвесторів у найважливіші галузі.

- Скасування збору ПДВ з ввезеного до країни промислового обладнання. За умови, що зекономлені кошти спрямовуються на впровадження новітніх виробничих та енергозберігаючих технологій, здійснення науково-дослідницької діяльності, результати якої сприятимуть модернізації виробництва і підвищення ефективності енергозберігаючих технологій.

- Встановити на 10 років ставку ПДВ у розмірі 7% і ставку податку на прибуток у розмірі 3% для підприємств, які реалізують інвестиційні проекти в сфері промислового виробництва.

Законопроекти у сфері економіки, розроблені за участю депутатів від «Відродження»

№5303 - проект змін до Конституції про зміну функцій Національного банку.

№3357 - законопроект про податкову лібералізації.

№6346 - проект постанови про прийняття нової програми розвитку економіки України.

№1053 - законопроект про заборону посилення фіскального тиску на бізнес.

№5507 - законопроект про скасування збору ПДВ з ввезення на територію України промислового обладнання.

№6236 - проект змін до Конституції про те, що основою аграрного виробництва в Україні є фермерське господарство.

№3748-2 - проект відновлення раніше існуючих податкових пільг сільгоспвиробникам.

№2089 - проект закону про ціни на молоко.

Партія працює над законопроектом «Про промислові округах» з урахуванням вже існуючого позитивного і негативного досвіду створення технопарків і особливих економічних зон в Україні.

Депутатська група «Партія «Відродження» підготувала проект комплексного закону про підтримку вітчизняного машинобудування, узагальнюючого частина вже зареєстрованих законопроектів і абсолютно нові норми.

Програма партії «Відродження» щодо реформи ЖКГ

Тема ЖКГ в нашому кліматичному поясі є питанням не «надання послуг» чи отримання прибутку, а виживання кількох десятків мільйонів людей.

Проблема ЖКГ в Україні містить три складові:

1) розмір комунальних тарифів;

2) якість послуг, що надаються;

3) стан комунальної інфраструктури.

1. Комунальні тарифи

Метою реформування цієї сфери було усунення корупційних схем при розпорядженні коштами, отриманими від оплати ЖКП, і утвердження соціальної справедливості. Ідея полягала в тому, щоб виключити погашення різниці між собівартістю послуг і тарифами за рахунок держави і запровадити погашення різниці між тим, що люди повинні і можуть оплатити, за рахунок субсидій, які виділяються державою.

У результаті вдалося реалізувати схему, коли багаті платять за бідних, але:

- потенційно корупційні схеми збереглися (оскільки за комуналку, як і раніше, платить держбюджет);

- різко погіршилося становище тих верств населення, які не можуть з якихось причин оформити субсидії;

- підвищення тарифів призвело до того, що майже всі отримані від субсидій суми йдуть у прибуток «Нафтогазу».

Що пропонує зробити партія?

По-перше, фракція «Відродження» зареєструвала у Верховній Раді проект постанови про проведення аудиту комунальних тарифів. Ми вважаємо, що механізм формування тарифів є недосконалим, а уряд свідомо порушує норму про соціальність української держави.

Залежно від результату аудиту буде прийматися рішення щодо бажаних змін механізмів формування тарифів і державного фінансування галузі. Однак очевидно, що «Нафтогаз» не повинен отримувати прибутки за рахунок здійснення своєї соціальної функції, якою є надання палива для ЖКГ.

По-друге, ми пропонуємо посилити відповідальність за порушення правил формування комунальних тарифів. Такий законопроект уже внесений до ВР.

По-третє, загалом ми вважаємо правильною практику надання адресних субсидій, але існуюча нині схема не до кінця відпрацьована. Наша депутатська група вже запропонувала законопроект щодо спрощення отримання субсидій певними категоріями громадян. Він був ухвалений Верховною Радою, але заветований президентом. Проте ми й надалі продовжуватимемо роботу в цьому напрямі.

По-четверте, ми будемо вимагати розробки і прийняття державної програми зниження тарифів для населення. Зокрема, енергоносії вітчизняного видобування мають спрямовуватися на потреби ЖКГ не за ринковою, а за соціальною ціною, максимально наближеною до собівартості.

По-четверте, на період пошуку оптимальної моделі комунальних тарифів повинен діяти мораторій на вилучення майна за борги з оплати ЖКП. Такий законопроект також зареєстрований у Раді.

2. Якість послуг

Попри різке зростання комунальних тарифів, якість послуг, що надаються, не лише не зросла, а навіть погіршилася.

Так, у більшості міст України влітку немає гарячої води. Це лихо докотилося і до значної частини Києва. Хоча за чинних тарифів теплокомуненерго повинні бути надзвичайно зацікавлені в поставках. Про температуру води в системах опалення, про якість побутового газу тощо і говорити не доводиться...

Аби вирішити цю проблему, партія пропонує:

По-перше, припинити маніпуляції з санітарними нормами. ЖКГ має забезпечувати нормальні умови життя громадян.

По-друге, необхідно посилити державний контроль над наданням комунальних послуг та відповідальність за порушення правил їх надання.

Україна потребує створеної на основі державно-громадського партнерства житлово-комунальної інспекції. ЖКІ буде не лише контролюючою інстанцією, а й джерелом кадрів для органів місцевого самоврядування.

3. Стан комунальної інфраструктури

Стан інфраструктури в країні близький до критичного. Достатньо згадати два факти: сміттєва проблема у Львові і численні прориви магістралей високого тиску під час гідравлічних випробувань у Києві. Очевидно, що підприємства, які надають послуги населенню, з цією проблемою впоратися не можуть.

Партія пропонує прийняти державну комплексну програму заміни та модернізації комунальної інфраструктури до 2040 року. За основу можна взяти вже реалізовані проекти, на кшталт проекту реконструкції тепломереж у Дніпрі.

Проект мусить містити такі основні напрями:

- реконструкція котелень і теплоцентралей;

- заміна магістральних трубопроводів;

- капітальний ремонт і підвищення енергоефективності житла;

- реконструкція очисних споруд водоканалів;

- реконструкція аераторних станцій;

- будівництво нових і реконструкція старих полігонів із захоронення ТПВ, будівництво сміттєспалювальних заводів і сміттєсортувальних комплексів.

Деякі кроки в цьому напрямі партією уже здійснюються, зокрема, зареєстрований законопроект щодо капітального ремонту будинків, переданих в ОСББ, коштом державного та місцевого бюджетів.

Підготовлені партією законопроекти

- №4218 – проект постанови про проведення аудиту обґрунтованості тарифів на ЖКП.

У проекті передбачається, що механізм формування тарифів недосконалий, а уряд свідомо порушує норму про соціальність української держави.

- №5250 (співавтор – В. Гуляєв) – щодо мораторію на штрафні санкції через несплату ЖКП.

- №2065а (В. Ничипоренко) – щодо посилення відповідальності за порушення правил формування тарифів.

- №3332 (співавтор – В. Гуляєв) – щодо капітального ремонту будинків перед переданням їх у ОСББ.

Пропонується проводити ремонт коштом державного та місцевого бюджетів, а не коштом ЖЕКів, як передбачається чинним Житловим кодексом.

- №6465 (співавтор – В. Писаренко) – про заборону розміщувати в нежитлових приміщеннях багатоквартирних будинків без згоди мешканців підприємства громадського харчування і магазини, які торгують спиртними напоями.

- №4364 (В. Гуляєв) – щодо передачі документів на будинок ОСББ.

Програма партії «Відродження» щодо судової реформи

Україні потрібен справедливий суд, до якого можна було б йти зі спокійною совістю. Україні потрібен чесний і незалежний суд, який би дійсно захищав громадян. Україні потрібен ефективний суд, рішення якого виконуються. Україні потрібен доступний суд, куди міг би звернутися кожен.

1. Справедливий суд

Судова система у нас, як і раніше, націлена на отримання максимальної кількості обвинувальних вироків. У результаті величезна кількість людей відбуває ув’язнення, хоча обґрунтованих доказів суди не отримали. Пропоновані нами заходи:

- громадський контроль над діяльністю суддів. Підтримка громадських організацій: їх оцінка дій суддів повинна враховуватися відповідальними структурами судової системи;

- організація громадської допомоги для організації скарг до європейських інстанцій у разі прийняття неправосудних рішень;

- запровадження суду присяжних для окремих видів тяжких і особливо тяжких злочинів;

- внесення до українського законодавства європейських норм забезпечення справедливості судових рішень і гуманізації покарання.

2. Чесний суд

Суд повинен залежати тільки від громадян, а не від влади.

- Ми підтримуємо вимогу зняття з суддів недоторканності. Недоторканність суддів становить більшу загрозу, ніж недоторканність депутатів.

- Україні потрібен тільки один антикорупційний суд – той, який би приймав рішень стосовно самих суддів. З іншими корупційними справами можуть впоратися і звичайні суди.

3. Ефективний суд

Головною проблемою української судової системи є невиконання судових рішень. Мало вибороти перемогу в суді – треба ще домогтися виконання судового рішення. У зв’язку з цим пропонуємо:

- запровадження механізму громадського контролю над діяльністю виконавчих служб;

- посилення покарань за невиконання рішень судів;

- розробити та прийняти систему виконання рішень європейських і міжнародних судів.

4. Доступний суд

Правова допомога повинна бути доступною для малозабезпечених верств населення. Тому ми пропонуємо такі заходи:

- суди щодо більшості справ мають відбуватися в тому регіоні, де живе позивач. Люди не повинні витрачати гроші на поїздки і проживання за місцем знаходження суду;

- мінімізація судового збору для окремих категорій громадян. Йдеться не про такі значні кошти, щоб не погасити їх за рахунок держбюджету;

- надання безоплатної правової допомоги громадянам;

- система пільг при нотаріальному завіренні документів. Послуги нотаріуса недешеві, тож малозабезпечені категорії населення повинні мати можливість отримати завірені копії документів за мінімальною ціною. Система відшкодування тут може бути такою самою, як при оплаті житлово-комунальних послуг.

Підготовлені законопроекти

- №2251а (співавтори – В. Мисик, А. Шипко, А Яценко) – щодо заохочення і стягнення з ув’язнених (ухвалений).

- №2252а (співавтори – В. Мисик, А. Шипко) – щодо гуманізації порядку та умов покарання (ухвалений).

- №2253а (співавтори – В. Мисик, А. Шипко, А Яценко) – щодо відбування покарання за місцем проживання (ухвалений).

- №2255а (співавтори – В. Мисик, А. Яценко) – щодо полегшення доступу до правосуддя осіб, які відбувають покарання (ухвалений).

- №5534 (А. Яценко) – щодо скасування «закону Савченко» про облік терміну попереднього ув’язнення (ухвалений).

- №6427-д (співавтор – В. Писаренко) – про Конституційний суд України (ухвалений).

- №1788 – щодо визнання Римського статусу Міжнародного кримінального суду (фактично ця норма прийнята в президентському проекті судової реформи).

- №0913 (співавтор – В. Бондар) – щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини.

- №2291а (співавтори – В. Мисик, А. Шипко, А Яценко) – щодо внесення європейських норм у законодавство про попереднє ув’язнення.

- №5358 (В. Писаренко) – щодо формування суддівського резерву.

- №6243 (співавтор – В. Развадовський) – щодо приведення КК у відповідність з європейськими нормами.

- №6344 (співавтор – А. Яценко) – щодо внесення деяких норм європейського кримінального права.

- №6353 (співавтор – А. Яценко) щодо подолання дискримінації.

- №6581 (В. Мисик) – щодо виключення з КПК норм, які суперечать рішенням Європейського суду з прав людини.

Програма партії «Відродження» у галузі зовнішньої політики

1. Основні принципи зовнішньої політики

Головним принципом зовнішньої політики України ми вважаємо економічний націоналізм. Це означає, що будь-які зовнішньополітичні рішення потрібно ухвалювати, керуючись економічними інтересами України.

Нині, на жаль, головно діє примат ідеології – євроінтеграція заради євроінтеграції, розрив із країнами Митного союзу заради розриву з країнами Митного союзу. Натомість інтереси України не беруться до уваги.

Прикладом реалізації політики економічного націоналізму може слугувати Грузія. Ця країна:

- продовжує послідовно проводити курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію;

- вважає війну 2008 року російською агресією;

- не визнає відділення Абхазії та Південної Осетії;

- відновлює вигідні для неї економічні відносини з Росією.

Ця політика має бути прикладом і для України: не поступатися у принципових питаннях і робити все для розвитку власної економіки, для підвищення рівня життя громадян.

Другий найважливіший принцип – урахування громадської думки. Відповідно до Конституції, Україна – це демократична держава, джерелом влади в якій є народ.

Отже, всі важливі рішення повинні прийматися з урахуванням думки виборців. Зокрема, такі, що безпосередньо позначаються на житті більшості громадян. Питання про членство в ЄС або НАТО, співпрацю з МВФ тощо мусять вирішуватися лише через всенародний референдум.

2. Основні зовнішньополітичні цілі

2.1. Пошук ринків збуту, джерел інвестицій і технологій

«Економікоцентричність» зовнішньої політики визначає прагматичний підхід до відносин з іншими країнами. Насамперед нас цікавить, як взаємини з тією чи іншою країною можуть допомогти українській економіці. І вже затим – усі інші обставини.

Україні потрібно співпрацювати з країнами, які споживатимуть продукцію української промисловості й сільського господарства. Треба розуміти, що внутрішній ринок ЄС заповнений власною продукцією, стосовно іноземних виробників застосовуються жорсткі обмеження. І навіть коли ми доб’ємося перегляду Угоди про асоціацію, доступ української продукції на дуже об’ємний європейський ринок все одно буде обмежений. Насправді ж українську економіку врятувала і рятує співпраця з країнами Азії та північної Африки. Саме про розвиток відносин із цими регіонами треба думати насамперед.

Джерело інвестицій та технологій для України – країни ЄС, США і Китай. Україні необхідно створювати такі умови, щоб іноземний бізнес, який входить на наш ринок і користується нашими інфраструктурними можливостями, вкладав гроші в українську економіку.

2.2. Забезпечення безпеки країни

Анексія Криму та події на Донбасі наочно показали, що наявні міжнародні механізми забезпечення безпеки не спрацювали. Будапештський меморандум виявився саме меморандумом – нагадуванням. Однак вирішальної миті всі підписанти або забули про зміст документа, або не вжили заходів, які б дозволили дійсно зупинити агресію.

Очевидно, що забезпечення безпеки вимагає нових кроків, передусім укладення оборонних угод і відмови від позаблокового статусу України.

3. Завдання зовнішньої політики

3.1. Продовження європейської інтеграції

Зараз, коли Угода про асоціацію з ЄС набула чинності в повному обсязі, нашим завдання є змусити її працювати в інтересах України. Навіть у Європі чимало політиків і експертів вважають, що Угода нерівноправна і не враховує потреб української економіки.

Ми повинні отримати максимум преференцій з боку Європейського союзу. В цьому сенсі партія «Відродження» підтримує ініціативу президента Порошенка, який на останньому саміті «Україна-ЄС» закликав європейських партнерів надати додаткові можливості для України і українців. Ми вважаємо за необхідне переглянути умови Угоди про асоціацію з тим, щоб зона вільної торгівлі була не лише для європейських виробників в Україні, а й для українських – у Європі.

3.2. Розширення співпраці з країнами Азії та північної Африки. Нам необхідно укласти довгострокові угоди про торговельно-економічне співробітництво, а у випадку з основними партнерами (Єгипет, Туреччина, Індія, можливо, Китай і Білорусь) треба ставити питання про пріоритетний статус відносин, можливо, про створення зон вільної торгівлі.

3.3. Необхідно реформувати МЗС так, щоб головним завданням українських дипломатів була саме турбота про українську економіку. Слід розширити відповідні відділи і доповнити їх кадрами (можливо, з бізнесу). Потрібно також переглянути програми підготовки дипломатичних кадрів, посиливши саме торговельно-економічний напрям.

3.4. Необхідно укласти оборонні угоди з сусідніми країнами і навіть, можливо, створити оборонний альянс із Молдовою, Грузією та Азербайджаном.

3.5. Треба розуміти, що НАТО є єдиною у сучасному світі ефективною структурою, яка в змозі забезпечити безпеку своїм учасникам. Тому членство в Альянсі відповідає стратегічним інтересам України. Однак рішення про вступ до НАТО може прийматися тільки через всенародний референдум, а перехід на натівські стандарти повинен забезпечуватися українською промисловістю.

Програма партії «Відродження» у сфері екології

Тема екології є традиційно важливою для України – країни, що пережила Чорнобильську трагедію, країни з величезними техногенними навантаженнями на природне середовище в промислово розвинених регіонах.

За останні чверть століття характер екологічних ризиків в Україні істотно змінився. Незворотна руйнація частини підприємств, які завдавали найбільшої шкоди довкіллю, зменшила екологічне навантаження, проте виникли інші ризики, пов’язані передусім зі станом земель.

1. Міська екологія

Попри скорочення промислового виробництва, українські міста залишаються небезпечними в екологічному сенсі. Дві головні екологічні проблеми українських міст – сміття й автомобілі.

1.1. Сміття

Необхідно створити умови для своєчасного прибирання та утилізації сміття. Оскільки місцева влада не може впоратися з цією проблемою, мусить втрутитися держава.

Для цього потрібно:

- прийняти державну програму будівництва полігонів ТПВ, сміттєспалювальних і сміттєпереробних заводів. Головною проблемою під час будівництва звалищ є виділення під них землі. Найчастіше через це виникають конфлікти між владою різного рівня (зазвичай місто – село). Надати допомогу містам і регіонам, які намагаються вирішити цю проблему власними силами (наприклад, Житомиру, Куп’янську);

- ухвалити закон, що надає преференції районам, на території яких розташовані полігони ТПВ та сміттєспалювальні заводи;

- ухвалити закон, який би забороняв «експорт» сміття за межі області;

- силами громадськості перевірити стан із прибирання сміття у містах, провести всеукраїнський конкурс на краще прибирання і утилізацію сміття.

1.2. Автомобілі

Нині головним забруднювачем повітря у містах є автомобілі. Україна прагне до європейських норм, і необхідно предметно підійти до питання зниження автомобільних викидів. Зокрема:

- прийняти державну програму поетапного переходу на норму Євро-5 до 2030 року;

- заборонити ввезення на територію України б/в автомобілів, які не відповідають сучасним екологічним вимогам.

Винятками можуть бути колекційні автомобілі, унікальна техніка (кар’єрні самоскиди тощо) і військова техніка.

1.3. Промисловість.

Мораторій на перевірки підприємств і корупція під час перевірок узвичаїли практику невідповідності викидів у навколишнє середовище і сплаченого екологічного податку, призвели до відсутності результативного реагування органів влади на забруднення довкілля підприємствами.

Тому необхідні:

- закон щодо стимулювання промислових підприємств до модернізації основних фондів і підвищення енергоефективності – поліпшить на місцях стан довкілля;

- закон про дієву систему моніторингу викидів у навколишнє середовище промисловими підприємствами;

- перегляд дозвільних і контрольних функцій Міністерства екології, Державної екологічної інспекції, СЕС, місцевих державних адміністрацій та інших інстанцій.

2. Збереження ґрунтів

Чорнозем – це одне з головних природних багатств України. Загалом виробництво високоякісних, екологічно чистих продуктів харчування могло б стати однією з ніш, яку б посів вітчизняний виробник.

На жаль, українські землі експлуатуються відверто хижацьки. Більшість аграрних компаній не дотримується елементарних правил сівозміни.

Тут необхідні:

- закон щодо посилення відповідальності за безгосподарне використання землі. Передбачити можливість заборони працювати на землі компаніям, що не дотримуються правил сівозміни;

- закон, який зобов’язує виробників не виснажувати ґрунт безперервною посадкою «важких» культур (соняшник, ріпак тощо);

- активізація роботи державних служб та громадських організацій, що стежать за дотриманням сівозміни;

- закон щодо продовольчої безпеки, який би визначив заходи зі збереження полікультурності та екологічної чистоти українського землеробства.

3. Захист вод

Дефіцит питної води вважається одним із найважливіших екологічних викликів сучасної цивілізації. Україна вповні забезпечена питною і технічною водою, проте ситуація поступово змінюється на гірше для нашої країни. Достатньо оцінити стан Дніпра.

У зв’язку з цим необхідні такі заходи:

- прийняття державної програми очищення річок, особливо малих;

- посилення відповідальності за забруднення водойм;

- вжиття ефективних заходів щодо боротьби з браконьєрством;

- прийняття держпрограми щодо припинення використання миючих засобів, які містять фосфати.

4. Збереження лісів

Масова вирубка лісів пов’язана з продажом деревини, тому заходи треба вживати проти вивезення лісу.

Необхідні кроки:

- продовження мораторію на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді;

- ухвалення закону, який би безумовно забороняв вивезення лісу-кругляку і обмежував би вивезення деревини малої глибини обробки. Водночас потрібен закон, що надає пільги вітчизняним виробникам меблів та іншої складної дерев’яної продукції;

- прийняття держпрограми щодо відновлення лісів.

5. Збереження лісозахисних смуг

Вирубка лісозахисних смуг пов’язана з іншою проблемою – необхідністю опалення приватних будинків.

Тут потрібні такі заходи:

- ухвалення закону про захист лісозахисних смуг;

- забезпечення населення дешевим вугіллям і торфом вітчизняного видобування для опалення;

- надання пільг районам, що зберегли лісозахисні смуги.

6. Видобуток бурштину

Стихійне видобування бурштину на території Рівненської та Житомирської областей перетворило кілька районів на зону екологічного лиха.

- Необхідне ухвалення нового законодавства, яке б уможливило створення на території України ринку для продажу бурштину та обмежило б його контрабанду.

- Уже тепер райони видобування бурштину треба оголосити зоною екологічного лиха і запровадити там режим надзвичайного стану.

7. Ситуація на Донбасі

Помилки під час виведення з експлуатації низки шахт і бойові дії на Донбасі створюють загрозу екологічної катастрофи на території України. Для вирішення проблем необхідно:

- ухвалення окремого закону та державної програми екологічного оздоровлення Донбасу;

- створення міжнародного консорціуму з економічного та екологічного відновлення Донбасу (така можливість передбачена Мінською угодою);

- запропонувати Росії (а якщо вона, всупереч логіці, відмовиться – примусити її через міжнародні органи) взяти участь у консорціумі й і відшкодувати основну частину витрат з екологічного відновлення постраждалої від війни території.

Платформа партії у питаннях децентралізації

Децентралізація є однією з ключових проблем сучасної України. Однак наразі її здійснення неоднозначне: реформа, яка мала на меті збільшити вплив громад на владу, фактично реалізується самою владою. У результаті децентралізація перетворюється на централізацію.

Децентралізація в Україні має передбачати такі обов’язкові пункти:

1. Децентралізація фінансів

Уже п’ятий поспіль уряд України звітує про збільшення фінансування місцевих бюджетів. Їх доходи насправді зростають, але при цьому ситуація залишається суперечливою.

Місцева влада залишається залежною від центру: уряд може забрати виділені ним же кошти – або прямо (просто не виділити), або побічно (переклавши на місцеві ради нові витрати, як це було з професійно-технічною освітою). Зрозуміло, що за таких умов місцева влада не зацікавлена ​​в ефективному витрачанні отриманих коштів – завтра ж бо їх може не стати. Тому з місць постійно надходить інформація про те, що кошти місцевого самоврядування «зависають» на депозитних рахунках.

Україні потрібен новий Бюджетний кодекс, побудований за європейською моделлю – коли не центральний бюджет фінансує місцеві, а податки збираються на місцях, і кошти відраховуються до бюджетів вищих щаблів.

У такому разі місцеве самоврядування буде зацікавлене в економічному розвитку території та створенні нових робочих місць, адже результатом буде збільшення місцевого бюджету. Фінансова децентралізація – це ключ до економічного зростання.

2. Добровільність

Адміністративно-територіальна реформа не повинна спускатися згори. Будь-які заходи щодо реформування потрібно здійснювати на основі беззаперечної добровільності. Так зване «добровільне об’єднання територіальних громад» уже перетворилося на свою протилежність – адміністративне силування і показуху.

Необхідно переглянути закон про добровільне об’єднання територіальних громад: у них має бути можливість, а не обов’язок об’єднуватися. Ті переваги, які отримують об’єднані територіальні громади, цілком можуть мати і звичайні – не об’єднані.

Група «Партія «Відродження» уже привертала увагу до цієї проблемиу, запропонувавши законопроект №2067а, не включений до порядку денного.

3. Пряма демократія

На місцевому рівні потрібно ширше використовувати форми прямої демократії. Якомога більшу кількість місцевих проблем (навіть щодо назви населеного пункту, меж госпітального округу тощо) слід вирішувати на місцевих референдумах.

Україні потрібен закон про місцевий референдум, який би передбачав якнайширше використання цього інструменту.

4. Економічне різноманіття

Регіони України потребують різних режимів економічного самоврядування. Державна бюрократія зацікавлена ​​в однаковості, але різним регіонам потрібен пріоритетний розвиток певних галузей.

Саме тому наша депутатська група підтримує запропоновані народними депутатами від Одеської та Черкаської областей законопроекти про створення спеціальних економічних зон.

5. Економічна самостійність

Місцевим громадам необхідно надати якомога більше можливостей щодо використання земель і майна в своїх межах. Відсутність такої змоги гальмує розвиток економіки на рівні населених пунктів.

На вирішення цієї проблеми спрямований підтриманий нашою депутатською групою законопроект №4355.

6. Конституційні зміни

Гальмування конституційної реформи 2015-2016 років було обумовлене двома чинниками:

- наявністю в проекті суперечливої норми про «особливий статус» Донбасу;

- відсутністю гарантій фінансової самостійності місцевого самоврядування.

Перешкоди для ухвалення змін до Конституції будуть зняті, якщо відмовитися від норми про «особливий статус» і попередньо внести зміни до Бюджетного кодексу. Вирішення питання деокупації та реінтеграції непідконтрольних Україні територій від цього не постраждає, навпаки – запуск повноцінної децентралізації позбавить ваги звинувачення у тому, що наша країна не виконує Мінські угоди. Громади ж непідконтрольних територій переконаються, що матимуть в Україні значно більше можливостей.

Програма партії «Відродження» у галузі науки і освіти

Наука і освіта – найважливіші елементи конкурентоспроможності країни в сучасному світі. Без наукових досліджень, без підготовки висококваліфікованих кадрів неможливе існування сучасної економіки, не кажучи вже про відродження України як індустріально-аграрної держави.

На жаль, нинішня влада чи то не розуміє цього, чи то вважає, що йдеться про витрати, які можна скоротити. Тим часом такі міркування не можна виправдати навіть військовим часом, адже армії потрібні висококваліфіковані фахівці, вона потребує розробки нової техніки.

Позиція партії у питанні науки і освіти – зберегти та розвивати.

У зв’язку з цим партія «Відродження» пропонує таку програму розвитку вітчизняної науки і освіти.

Головними проблемами галузі науки та освіти на цей момент є недостатній рівень фінансування, «витік мізків» за кордон, низька якість і недоступність освіти.

Мета програми: створення науково-освітньої бази для відродження України як індустріально-аграрної держави.

Завдання:

- Забезпечення фізичної та фінансової доступності дошкільної освіти.

- Забезпечення належного фінансування та якості шкільної освіти.

- Забезпечення якісної та доступної вищої освіти.

- Забезпечення належного фінансування науки.

1. У сфері дошкільної освіти:

- Заборонити ліквідацію дитячих садків без громадського обговорення. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Встановити плату за харчування у дитячих садках у розмірі 40% в селі й 60% у місті від його вартості. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Законодавчо встановити субсидію місцевим бюджетам на ремонт і утримання дитячих дошкільних установ.

- Прийняти держпрограму 100%-го забезпечення дошкільною освітою українських дітей.

2. У сфері середньої освіти:

- Поетапно до 2020 року підвищити державне фінансування освіти до 5% від ВВП.

- Прив’язати посадові оклади не до прожиткового мінімуму, а до мінімальної зарплатні, що забезпечить зростання заробітних плат у всіх галузях. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Гарантувати спеціальну державну підтримку педагогічних працівників, які працюють і проживають у сільській місцевості.

- Призупинити реформу середньої школи, що нині розробляється. Низка її ідей (12-річна освіта, поєднання предметів, фактична відмова від освіти на мовах національних меншин тощо) наражається на нерозуміння з боку вчителів і батьків. Навіть якщо ці пропозиції обґрунтовані, вони повинні бути зрозумілими й сприйнятими широким загалом.

- Гарантувати безкоштовне харчування учням молодшої школи, дітям-сиротам та дітям із неповних сімей, а також дітям з особливими потребами. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Розширити доступ до конкурсного набору до ВНЗ для соціально вразливих категорій дітей. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Гарантувати можливість зарахування до ВНЗ поза конкурсом учасників міжнародних олімпіад, чемпіонів та призерів Олімпійських та Паралімпійських ігор. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

3. У сфері вищої та спеціальної освіти

- Посилити фінансову незалежність ВНЗ, внести відповідні зміни до Бюджетного кодексу. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Забезпечити фінансування професійно-технічної освіти (ця проблема наразі вирішується за активної участі фракції «Відродження»).

- Відновити пільги для студентів, що існували до ухвалення закону №1774-VIII від 6 грудня 2016 року. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Відновити пільговий проїзд у приміському та міжміському транспорті для студентів і учнів професійно-технічних навчальних закладів. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Гарантувати повне державне забезпечення студентам з-поміж дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Гарантувати соціальну стипендію студентам з-поміж дітей-інвалідів та дітей із сімей, що отримують державну допомогу. Відповідний законопроект уже розроблений і внесений до Верховної Ради.

- Забезпечити державне фінансування освіти за кордоном особливо обдарованих дітей за умови повернення після завершення навчання в країну і роботи в наукових установах, високотехнологічних підприємствах упродовж 15 років.

4. У сфері науки:

- Поетапно до 2020 року підвищити державне фінансування науки до 1,5% від ВВП, що відповідає європейським нормам. Нинішній рівень фінансування (0,6% від ВВП у 2015 році) фактично прирікає науку на повільне вмирання.

- Відмовитися від будь-яких ініціатив, спрямованих на ліквідацію Національної Академії наук України. Попри її удавану неефективність, НАНУ є осередком наукового потенціалу і фундаментальних досліджень, без яких прикладна наука швидко втратить свої можливості.

- Відновити можливості розвитку прикладної науки (галузевої та ВУЗівської), що раніше існували в рамках технопарків. Наука повинна заробляти самотужки. Провести широке обговорення формату розвитку прикладної науки із залученням політиків, вчених і виробничників.

Програма партії «Відродження» в сфері розвитку культури і духовності

Розвиток культури і духовності є необхідною умовою збереження українського народу. Це гарантія нашої незалежності та сталого розвитку.

1. Фінансування культури

Витрати на культуру традиційно є не найбільш пріоритетними для держави, а ми перебуваємо в умовах складної економічної ситуації, зовнішньої агресії та необхідності проведення безлічі реформ. У цьому випадку необхідна максимальна децентралізація фінансування.

Ми пропонуємо:

- Визначення переліку закладів культури національного рівня, що фінансуються коштом державного бюджету. До переліку можуть бути занесені і регіональні установи культури, що мають загальнонаціональне значення. Перелік оновлюється не рідше, ніж раз у рік.

- Ухвалення державної програми збереження, реставрації й відновлення культурних та історичних пам’яток національного значення.

- Розробка і впровадження грантової системи державного фінансування і співфінансування установ культури і культурних заходів.

- Звільнення від оподаткування меценатських внесків у культурні проекти. Гнучка система податкових та інших пільг для підприємств, які беруть участь у фінансуванні закладів культури.

2. Децентралізація

Культурну політику необхідно передати в руки місцевих громад. Має бути кілька закладів культури загальнонаціонального рівня, які б якістю своєї продукції задавали рівень і тон усьому культурному життю країни. Але більша частина культурної роботи мусить здійснюватися на місцях, відповідно до потреб і уявлень жителів конкретних територій.

У цьому напрямі ми пропонуємо:

- Фінансування культурних об’єктів і заходів місцевого значення з місцевих бюджетів. Використання різних форм співфінансування приватним капіталом і держбюджетом.

- Громади мусять мати можливість самостійно визначати пріоритети культурної діяльності та збереження історичних пам’яток. Для цього необхідно широко використовувати інструменти прямої демократії, аж до місцевого референдуму.

- Розвиток культурного обміну та культурного співробітництва з іншими країнами, з урахуванням інтересів конкретних громад.

3. Село – колиска української культури

Українська культура родом із українського села. Збереження культурного середовища в селах є першочерговим завданням, аби не підмінити традиційну українську культуру псевдонаціональними саморобками.

Наші пропозиції тут такі:

- Стимулювати (зокрема, через виділення державних і приватних грантів) відновлення і реконструкцію сільських клубів та будинків культури.

- Прийняти державну програму підтримки (на грантовій основі) сільських музеїв, театрів, танцювальних та музичних ансамблів.

4. Духовність

Політика держави в сфері розвитку духовності повинна керуватися принципом «не нашкодь». Необхідно утриматися від спроб втручання у життя релігійних громад. Завдання держави чітко визначені законодавством – не допускати правопорушень, негативного впливу на психічне здоров’я суспільства і конкретних людей. Неприпустимі спроби зробити якусь із церков державною, оскільки це суперечить Конституції.

Наші пропозиції:

- Повноцінна реалізація прав релігійних громад за умови дотримання їх рівноправності.

- Держава і місцева влада повинні сприяти забезпеченню усіх релігійних громад відповідними спорудами. Приватне фінансування таких проектів потрібно звільнити від оподаткування, але участь державного та місцевого бюджетів необхідно обмежити відновленням релігійних споруд, які є історичними пам’ятками.

- З огляду на необхідність ознайомлення підростаючого покоління з особливостями поширених на території України віросповідань, слід запровадити в школах факультативні світські курси релігієзнавства та християнської етики.

Програма партії «Відродження» у сфері забезпечення обороноздатності країни

1. Військова реформа і боєздатна армія

Збройні сили – це головний елемент забезпечення незалежності та територіальної цілісності України. Коли дипломатичні засоби довели свою неспроможність у забезпеченні суверенітету, саме українська армія єдина виявилася здатною захистити країну від агресії. Сьогодні Україні потрібна нова стратегічна концепція оборони країни, яка базується на комплексному поєднанні військових і невійськових засобів протидії агресії. Збройні сили України потребують радикального реформування, що відображено в низці українських і міжнародних документів. Необхідно розробити і затвердити державну програму реформування та розвитку Збройних сил України.

Ми визначаємо такі основні напрями реформування:

1) Зміцнення кадрового складу ЗСУ.

Україна взяла курс на формування професійної армії з достатнім кадровим резервом, тому головним завданням наразі є підготовка високомотивованого і фахово підготовленого кадрового складу армії. Зокрема, це передбачає:

- забезпечення високого рівня оплати праці військовослужбовців – на 15% вище за відповідні категорії держслужбовців;

- забезпечення необхідного комплексу заходів соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

- прийняття та виконання державної програми забезпечення житлом військовослужбовців та їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули або пропали безвісти під час виконання військового обов’язку;

- створення умов для отримання якісної військової і військово-технічної освіти громадянами України, зокрема, в навчальних закладах країн – членів НАТО;

- реформування системи мобілізаційної підготовки, з урахуванням світового досвіду та змін у господарському комплексі України;

- формування армійського резерву, для чого необхідно відновити військові кафедри у вишах і професійно-технічних навчальних закладах;

- прийняття державної програми соціальної адаптації учасників АТО, включно з комплексом соціальних гарантій для них і їх родин.

2) Забезпечення фінансування Збройних сил України на рівні не менше 5% від ВВП. Україна протягом довгого часу займалася виключно скороченням своєї військової організації та її фінансування, що призвело до вкрай небажаних наслідків для обороноздатності країни.

3) Забезпечення ЗСУ необхідною технікою і озброєнням вітчизняного виробництва.

У разі переозброєння за стандартами НАТО також необхідно робити ставку на виробництво техніки і озброєння самотужки або в кооперації з підприємствами країн – членів НАТО. Закупівля імпортної техніки можлива лише в крайньому випадку і під громадянським контролем.

Пріоритетним завданням є повернення України до першої десятки країн – експортерів зброї (наша країна перебувала в ній аж до 2015 року включно).

4) Розвиток військової інфраструктури.

За 25 років величезну спадщину армії СРСР було розкрадено і знищено. Тим часом для нормального функціонування сучасної армії потрібне величезне господарство, яке тепер доведеться відновлювати. Це:

- будинки офіцерського складу, а в умовах переходу до професійної армії – також сержантського і рядового складу;

- військові містечка з усією необхідною побутовою і соціальною інфраструктурою;

- військові бази і полігони;

- ремонтні та обслуговуючі підприємства;

- військові навчальні заклади.

5) Громадянський контроль над Збройними силами.

Європейські прагнення України передбачають побудову міцної системи громадянського контролю над Збройними силами, необхідність чого відображена як в українському законодавстві, так і в міжнародних зобов’язаннях України.

Зокрема, передбачається:

- остаточний розподіл функцій Міністерства оборони і Генерального штабу;

- допуск цивільних службовців до ключових посад в МО, включно з обов’язковим призначенням цивільного міністра оборони і його ключових заступників;

- створення експертної ради з питань оборонної політики та військової реформи з-поміж представників бюджетних і недержавних аналітичних центрів.

6) Осучаснення структури системи оборони України.

Зокрема, актуальними питаннями для України, в контексті сучасних викликів, є:

- створення сучасної об’єднаної системи управління силами оборони, що базується на цифрових засобах зв’язку;

- створення об’єднаної системи логістики та постачання сил оборони, яка передбачає максимальну автоматизацію управління транспортними потоками та складськими залишками;

- формування повноцінних кібервійськ, здатних запобігти агресії у віртуальному просторі;

- поступове перетворення ВПС на повітряно-космічні війська. Створення власного орбітального угруповання;

- відновлення повноцінних Військово-морських сил, створення головної бази ВМС на материковій території України;

- створення сучасної системи медичного забезпечення із використанням ресурсів громадянської системи медичної допомоги.

7) Євроатлантична інтеграція.

Україні необхідно продовжувати політику зближення з НАТО, включно з розширенням військового, військово-технічного, політичного і гуманітарного співробітництва з Альянсом, а також перехід на стандарти НАТО.

Питання про повноцінне членство є політичним і має вирішуватися окремо, з огляду на:

- готовність власне НАТО до подальшої інтеграції з Україною;

- вирішення проблем, що перешкоджають членству України в НАТО (передусім відновлення територіальної цілісності);

- думка населення України (вступ – лише за рішенням всеукраїнського референдуму).

2. Розвиток оборонно-промислового комплексу

Розвиток оборонно-промислового комплексу партія розглядає як одне з пріоритетних завдань. Ми бачимо своєю метою відродження науково-виробничого потенціалу країни. Ключовим елементом цього потенціалу є оборонно-промисловий комплекс.

Основні принципи політики щодо ОПК:

- Україна повинна сама виготовляти озброєння, а не закуповувати його за кордоном;

- необхідно прагнути до побудови замкнутого циклу виробництва більшості систем озброєнь;

- європейська орієнтація країни вимагає посилення парламентського контролю над роботою ОПК і, особливо, їх зовнішньоекономічною діяльністю.

Основні завдання у сфері підтримки ОПК такі:

- розвиток кооперації з країнами НАТО для розробки і виробництва систем озброєння за стандартами НАТО;

- налагодження державно-приватної кооперації у розвитку ВПК;

- прийняття програми відновлення кадрового потенціалу оборонно-промислового комплексу, включно з підвищенням соціальної захищеності працівників ОПК і розвитком професійно-технічної та вищої освіти за спеціальностями, необхідними для ОПК. Зокрема, можливе поширення на працівників підприємств ОПК деяких пільг, що надаються учасникам бойових дій;

- підвищення ефективності управління підприємствами ОПК, зокрема, за рахунок їх корпоративізації;

- рішення проблем ключових підприємств ОПК та розробка цілковито нового статусу «національного надбання» для таких підприємств, як ВО ПМЗ, ВО ім. Малишева, Львівський бронетанковий завод, ВО «Мотор-Січ»;

- прийняття програми військового суднобудування (доопрацювання і запуск у виробництво основних типів бойових кораблів для ВМС), а також відновлення ремонтної і берегової структури ВМС.

3. Законотворча діяльність фракції

За участю депутатів від фракції «Відродження» уже розроблена низка законопроектів щодо соціального захисту військовослужбовців та підтримки ОПК.

Зокрема, вже ухвалені законопроекти:

- №3464 (В. Гуляєв) – щодо гарантій відновлення на роботі виборних осіб місцевого самоврядування, які проходили військову службу з мобілізації;

- №3303 (В. Мисик, В. Развадовський, А. Яценко) – щодо захисту прав колишніх співробітників МВС.

Зареєстровані у ВР законопроекти:

- №1431 (В. Барвіненко) – щодо подовження терміну подачі декларації про доходи для учасників АТО.

- №2037 (А. Біловол, А. Шипко) – щодо гарантій надання відпустки для учасників АТО.

- №2579 (А. Іллюк, О. Кулинич, В. Ничипоренко, А. Шипко) – щодо забезпечення житлом учасників бойових дій.

- №5125 (А. Кіссе) – щодо соціальних гарантій учасникам бойових дій.

- 5133 (О. Кулініч) – щодо дозволу для ветеранів АТО на пільгове розмитнення транспортних засобів.

- №6697 (А. Іллюк) – щодо захисту підприємств ОПК від позовів з боку підприємств РФ.

- №№6732, 6733, 6734, 6735 (А. Іллюк) – щодо підтримки суднобудування.

Програма партії «Відродження» у сфері боротьби зі злочинністю

1. Боротьба з корупцією

В Україні створена сучасна система боротьби з корупцією, але ефективність цієї боротьби залишається невисокою. Скидається на те, що створена система незалежних антикорупційних органів частково використовується з метою протидії політичній опозиції, почасти ж перетворила боротьбу з корупцією на прибутковий бізнес. На нашу думку, підвищення ефективності боротьби з корупцією лежить у сфері не формування незалежної від суспільства співдружності антикорупціонерів, а посилення громадського контролю та покарання.

Пропоновані нами заходи:

- Підвищення зарплат вчителям, лікарям, працівникам правоохоронних органів і створення нетерпимого ставлення до побутового хабарництва.

- Довічна заборона права працювати на державній службі особам, засудженим за корупцію.

- Жорсткий контроль над витратами чиновників і вилучення на користь держави майна, законність придбання якого не була підтверджена.

- Спеціальний суд для суддів, які порушили присягу.

- Створення Державного бюро розслідувань, яке б займалося розслідуванням, зокрема, корупційних злочинів.

2. Боротьба з організованою злочинністю

Нині в Україні повертаються часи бандитських розбірок 90-х. Організована злочинність маскується під легальний бізнес і зайнята рейдерським перерозподілом власності та бізнесу. При цьому наявне антирейдерське законодавство не працює – на літо 2017 роки не було винесено жодного попередження про злочин, пов’язаний з рейдерством.

Пропоновані нами заходи:

- Посилення антирейдерського законодавства. Зокрема, категорична заборона використання приватних компаній для забезпечення виконання судових рішень. Дії судових виконавців повинні супроводжуватися тільки і виключно силами поліції.

- Судове переслідування осіб, щодо яких є інформація про використання рейдерських схем.

3. Боротьба з вуличною злочинністю

Створення патрульної поліції дозволило знизити рівень корупції в правоохоронних органах, але негативно відбилося на професіоналізмі поліції і, як результат, – на розкритті злочинів та профілактиці злочинності.

Наші пропозиції:

- Створення місцевими громадами муніципальної поліції («муніципальної варти»), яка б здійснювала основну частину роботи з профілактики та припинення злочинів, а також охоронні й контрольні функції.

- Організувати пішохідне патрулювання міст.

- Відновити дорожню поліцію, навести порядок на дорогах і вулицях. Нинішня патрульна поліція не здатна впоратися із порушеннями ПДР, які набули масового характеру.

- Сприяти поверненню у правоохоронні органи досвідчених професіоналів – принаймні як консультантів і викладачів, якщо не повноцінних співробітників.

- Посилення відповідальності за поширення алкоголю і наркотиків, а також за злочини, вчинені в стані сп’яніння.

4. Працевлаштування колишніх поліцейських

Наразі соціальний захист співробітників правоохоронних органів перебуває на досить високому рівні. Головне завдання полягає у тому, щоб забезпечити роботою колишніх поліцейських після залишення служби, унеможлививши їх перехід у кримінал.

Ми пропонуємо забезпечити робочі місця в:

- загальнодержавній поліції (як консультантів і викладачів);

- місцевій (муніципальній) поліції;

- у приватних детективних агентствах.

Підготовлені законопроекти

- №2114 (співавтори – В. Мисик, В Развадовський) – про Державне бюро розслідувань (ухвалений).

- №3303 (співавтори – В. Барвіненко, В. Развадовський, В. Мисик, А. Яценко) – щодо соціального захисту колишніх співробітників органів внутрішніх справ і членів їх сімей (ухвалений).

- №3254-д (співавтори – В. Барвіненко, В. Развадовський) – щодо криміналізації контрабанди небезпечних речовин і частин зброї (ухвалений).

- №3365 (А. Яценко) – щодо обмеження права на проведення негласних слідчих дій.

- №3726 (співавтори – В. Барвіненко, В. Развадовський, В. Мисик, А. Яценко) – щодо приватної детективної діяльності.

- №4109 (співавтори – В. Барвіненко, А. Шипко, А. Яценко) – щодо посилення відповідальності за хабарництво (включно з довічним ув’язненням і довічним позбавленням права обіймати певні посади).

- №4441 (В. Писаренко) – щодо пільг на користування житлом та ЖКП для працівників поліції.

- №6049-1 (співавтори – Г. Бобов, А. Шипко) – щодо протидії рейдерським захопленням землі.

- №6259 (В. Мисик) – щодо спеціального правового захисту колишніх працівників правоохоронних органів.

- №6289 (співавтор – Ю. Шаповалов) – щодо порядку подання електронних декларацій чиновників.

- №6556 (співавтор – В. Барвіненко) – щодо вдосконалення законодавства про Нацгвардію (надання права складати протоколи про адміністративні правопорушення тощо).