Восени в Україні стартує новий політичний сезон, який обіцяє бути дуже напруженим. В порядку денному Верховної Ради - внесення змін до Конституції, також 5 вересня стартує виборчий процес, що обов’язково впливатиме на настрої і голосування політиків у сесійній залі. Чому нові місцеві ради, обрані на виборах 25 жовтня пропрацюють щонайменше 4 роки, а не два, про що говориться зараз, яким можуть бути результати голосування за проект внесення змін до Конституції України, а також чому там не буде частини щодо зняття депутатської недоторканості.
Про це в ефірі парламентського телеканалу ? «?РАДА»??? в програмі «Позиція» розповів перший заступник голови партії «Відродження»,діючий представник України у Венеціанській комісії Володимир Пилипенко.
Отже, чи дійсно від подій найближчих місяців, місцевих вибори, прийняття змін до Конституції, залежить подальша доля країни. Як ви до цього ставитесь?
— Вибори, самі по собі, є важливою і особливою подією для громадян, оскільки це форма прямої демократії, тобто громадяни мають безпосереднє право виразити свою волю. Звичайно, це важлива подія. Також можна сказати, що найближча сесія Верховної Ради, яка розпочнеться у вересні, без перебільшення може стати такою собі «конституційною сесією», оскільки під час неї будуть розглядатись щонайменше три проекти змін до Конституції України. Одні – в попередньому схваленні, інші – щодо включення до порядку денного.
А що, на Вашу думку, більше впливатиме на подальший розвиток саме політичної ситуації? Перезавантаження місцевої влади чи все ж таки прийняття змін до Конституції?
— Наскільки я розумію, і коаліція, і глава держави, якимось чином для себе пов’язують процес перезавантаження влади на місцевих виборах і внесення змін до Конституції. Навіть у конституційних змінах робиться безпосередня прив’язка – повноваження органів місцевої влади, обраних у жовтні, триватимуть лише на два роки. Хоча, в принципі, це досить такий оптимістичний прогноз. Я все-таки прагматик, і думаю, що міські голови та органи місцевого самоврядування, обрані у жовтні 2015 року, відпрацюють як мінімум, 3-4 роки в місцевих радах, згідно того закону, тієї Конституції, під час дії якої вони буди обрані. Нагадаю, що закон немає зворотної сили, тому що б ми не записали в Конституції, вибори вже оголошені, а повноваження органів місцевого самоврядування триватимуть згідно Конституції, що була чинна на момент оголошення місцевих виборів.
Цікаво, що депутати, вже відкрито заявляють про те, що 300 голосів для прийняття рішення по Конституції у частині децентралізації на сьогодні немає. Що означатиме імовірний провал в цьому голосуванні?
— Тут не тільки мова йде про внесення змін до Конституції в частині децентралізації. Нагадаю, що парламентарі ще досі попередньо не схвалили проект змін до Конституції, що стосується зняття недоторканості із самих народних депутатів. Стосовно того, чи вистачить голосів по цьому законопроекту, також є багато запитань.
Тут також потрібно буде 300?
— Так, безперечно. Але на осінній сесії Верховна Рада не зможе голосувати «за» проект змін до Конституції в частині недоторканності. Нагадаю, що депутати самі дали собі можливість до 25 серпня вносити поправки, відповідно, ці поправки повинні бути повторно направлені на експертизу Конституційного Суду України. 300 голосів за цей законопроект можна чекати не раніше, ніж наступної весни – при найоптимістичнішому прогнозі.
Щодо законопроекту про внесення змін до Конституції в частині децентралізації, дійсно, сьогодні є певні позиції навіть у фракціях коаліції, які є з правової точки зору полярними. Одні стверджують, що цей законопроект є правова панацея для України. Інші стверджують, що це навпаки прихована концентрація влади…
А якої думки ви?
— Сам законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації не позбавлений позитивних сторін, в тій частині, де йдеться про утворення і існування громад. Але, разом з тим, є певні моменти, які багато професіоналів виділяють як збільшення повноважень президента, що є, в принципі, не прийнятним в парламентсько-президентській республіці. Я маю на увазі, по-перше, повноваження префектів, які практично уособлюватимуть функції «суддівські», тобто матимуть право зупиняти акт органів місцевого самоврядування, та функції «прокурорські», оскільки будуть здійснювати нагляд за дотриманням законів на певній, ввіреній їм території. А якщо також додати, що префекти матимуть право видавати акти, обов’язкові до виконання, таких повноважень, до речі не мають нинішні губернатори, то можна говорити про те, що залежність префектів із такими повноваженнями від Президента України створюватиме підстави для посилення президентської вертикалі влади. При тому, що офіційно у нас зараз парламентсько-президентська республіка.
Процес об’єднання громад вже почав відбуватися. Якщо прийняття змін до Конституції буде відкладено - це не впливатиме на цей процес?
— Процес об’єднання громад може тривати і без внесення змін до Конституції в частині децентралізації влади. Найголовніше – це не перетворювати процес добровільного об’єднання громад на примусовий. Я не думаю, що якщо процес змін до Конституції буде відкладений у часі, то об’єднання громад зупиниться. Ні. Але не потрібно використовувати для цього владні механізми.
Чи впливатиме це відтермінування на мінський процес?
— Я противник того, щоб в Конституції нашої незалежної України прив’язуватись до якихось угод, тим більше із терористичними угрупуваннями. Мене лякає фіксування в тілі Основного Закону постійного особливого статусу якихось окремих тимчасово окупованих Російською Федерацією районів Донецької і Луганської областей. Ми не повинні цементувати загрозу сепаратизму в Основному Законі. Всі громади в Україні повинні мати рівний статус, оскільки Україна є, була і буде унітарною державою.
До речі, рішення Венеціанської комісії, яка не висловила серйозних зауважень до проекту змін до Конституції в частині децентралізації, були продиктовані лише європейським законодавством чи з огляду на особливу ситуацію в Україні – це може бути якийсь інший підхід?
— Рішення Венеціанської комісії – це є висновки експертів, фахівців в галузі конституційного, міжнародного права. Вони не диктуються кимось згори, вони не залежать від політичної кон'юнктури. Фактично комісія «За демократію через право» - це юридичний форум, який висловлює свою позицію стосовно розвитку законодавства певної країни, виходячи з трьох основних принципів, якими керується Рада Європи – демократія, верховенство права і права людини.
Переходячи до виборів, хочу поставити незручне питання. Самопроголошені республіки заявили своє бажання провести вибори до всеукраїнських, призначених на 25 жовтня. Чи відома Вам позиція європейців стосовно цього питання?
— Я скажу свою особисту позицію. Я не визнаю жодних самопроголошених республік. Я вважаю, що це терористичні організації. На жаль, вибори за українським законом на цих територіях, які є окуповані агресором, провести неможливо. У зв’язку з цим, виникає інша досить важлива проблема. З окупованих територій на сьогоднішній день в Україну переїхало жити майже 1,5 мільйона людей. Я маю на увазі Луганськ, Донецьк, Крим.
Тобто – це люди, які пов’язують себе з Україною, і які не хочуть бути в терористичних організаціях. На сьогодні вони називаються тимчасово переміщеними особами. По закону «Про статус тимчасово переміщених осіб» ці громадяни мають право голосу на місцевих виборах. Це до речі передбачено і відповідними документами ООН, а також рекомендаціями Ради Європи. Але новий закон про вибори, на жаль, чомусь забув надати їм право голосувати на місцевих виборах.
Хоча вони вже є давно членами нових місцевих громад. Адже вони офіційно там зареєстровані. Їхні діти ходять до школи, до дитячих садків, вони користуються комунальними послугами, медичними послугами. Тобто вони мають право брати участь у вирішенні проблем тих громад, з якими вони себе пов’язали. Навіть тимчасово.
Ви пропонуєте прийняти зміни?
— Безперечно. Зміни необхідно прийняти до закону «Про місцеві вибори», в яких чітко уточнити, що такі громадяни, а їх 1,5 мільйони, якщо вони хочуть голосувати, вони можуть змінити своє місце голосування без зміни виборчої адреси. Наскільки мені відомо, такий законопроект вже у Верховній Раді зареєстрований. Хоча я не виключаю, що і ЦВК зможе своїми роз’ясненнями встановити певний порядок для того, щоб забезпечити виконання Україною своїх зобов’язань перед цими громадянами. Ось це і є до речі виконання Конституції, як суспільного договору.
Якщо в майбутньому буде прийнято рішення про проведення виборів на поки ще неконтрольованій Україні території. Хто тоді голосуватиме за місцеву владу там? Чи не захочуть переміщені особи повернутися і проголосувати там?
— Якщо інститути державної влади відновлять контроль над цими територіями, якщо вони зможуть забезпечити там проведення демократичних, прозорих виборів, забезпечити таємницю волевиявлення для громадян, безперечно, тоді вибори ми зможемо проводити. Але оскільки держава поки що не може забезпечити там повністю свій контроль, вибори проводити там передчасно. Тому що, повірте мені, це будуть не вибори, а легалізація терористичних угрупувань.
Я так розумію, ви прихильник не проводити вибори і на контрольованій території?
— Справа в тому, що тут треба замислитись. А що таке контрольована частина Донбасу? Це там де не йдуть військові дії, там де є або місцеві адміністрації, місцеві органи самоврядування, або військово-цивільні адміністрації. Якщо Україна де-юре здійснює контроль на цих територіях, не проводити там вибори, я вважаю, питанням досить сумнівним з точки зору легітимності.
Ви не сприймаєте аргументи керівників цих військово-цивільних адміністрацій про дезінтегрованність і дезінформованість місцевого населення?
— Я сприймаю такі аргументи, як небажання переформатовувати органи місцевого самоврядування, які можуть мати позицію із, зокрема, економічного розвитку цих регіонів, яка буде відмінною від тих, хто очолює військово-цивільні адміністрації. В будь-якому випадку, якщо ми контролюємо ці території, це питання (не проводити вибори) є досить сумнівним із точки зору цієї легітимності.
Скажіть, це вже найскладніші випробування для України чи тільки початок?
— Я думаю, що ми знаходимось на роздоріжжі. Або ми все-таки зможемо забезпечити в Україні верховенство права, демократії і повагу до прав людини, наша влада все-таки буде здатна забезпечити мир і єдність України, або ми далі будемо проводити певну підміну понять. А це означає, що наша держава і далі буде знаходитись в стані невизначеності, відповідно, що жодної мови про інтеграцію до європейського співтовариства ми не зможемо вести. Я сподіваюся, що політикам, які зараз при владі в правлячій коаліції, вистачить мудрості і сили волі для того, щоб процеси направити в русло саме захисту українських громадян. Ми всі на це сподіваємось.