1. Головна
  2. Новини
  3. В епіцентрі циклону. Геннадій Кернес – про роль мерів у виборах, звинувачення прокуратури та благоустрій Харкова

В епіцентрі циклону. Геннадій Кернес – про роль мерів у виборах, звинувачення прокуратури та благоустрій Харкова

 

Харківський мер Геннадій Кернес розповів «Фокусу» про стосунки з президентом Петром Порошенком, звинувачення прокуратури на свою адресу і роль міських голів у майбутніх виборах

У Харківському міськвиконкомі панує спокій. Здавалося б, від часів Революції гідності тут нічого не змінилося. Так само в приймальні міського голови відвідувачів зустрічає «міськрадівська пташка» – величезний папуга ара. Так само в кабінеті очільника міста в оточенні численних дрібничок красується опудало левиці, мовби натякаючи, що з мером жарти кепські.

Водночас сам Кернес, попри хворобливий вигляд, випромінює впевненість у завтрашньому дні. Дивлячись на нього, й не скажеш, що днів десять тому він сидів на лаві підсудних і найближчим часом пролунає вирок суду за звинуваченнями прокуратури в тортурах учасників харківського Майдану. Він говорить про те, що підтримує Порошенка і завжди підтримував його (точнісінько, як кілька років тому говорив, що завжди підтримував Януковича).

Але нюанси виказують напруженість. Кернес докладно розповідає про безпідставність висунутих звинувачень, проте з Арсеном Аваковим і Антоном Геращенком пов’язує їх лише побіжно. Та й взагалі уникає згадок про своїх давніх опонентів. Подейкують, що в не меншій напрузі й суддя, який розглядає справу Кернеса. Генпрокуратура, котра досі педалювала його справу, усунулася від процесу. Служителі Феміди розгублені: який винести вирок, щоб він не вартував їм кар’єри?

Рейтинги чинної влади падають так само стрімко, як атмосферний тиск перед тропічним циклоном. Існуючі політичні розклади розпадаються, а якими будуть нові – ще не знає ніхто. Всі завмерли в очікуванні свіжого вітру, який за кілька місяців обернеться нищівною бурею. І щось підказує, що Кернес одним із перших збагне, куди прямувати, щоб скористатися силою цієї бурі й не опинитися у неї на шляху.

– Ви очікуєте вироку Київського суду Полтави. Слухання вашої справи про нібито катування активістів харківського Майдану триває уже четвертий рік поспіль, мало не від самої Революції гідності. Весь цей час процес пробуксовував, але нещодавно різко прискорився. Прокурори припинили приходити на засідання, і суд нарешті вийшов для винесення рішення. З чим ви пов’язуєте таке прискорення процесу?

– Суд тривав чотири роки передусім через велику кількість свідків: лише з боку звинувачення їх було 70. Треба було всіх опитати. Деякі свідки не з’являлися, суд розмірковував про їх примусове доправлення, і ми не могли рухатися далі. Зрештою суддя Антонов вислухав усі сторони і прийняв рішення про перехід до стадії дебатів. І тоді прокурори різко перестали ходити до суду. Цікаво, що так само вчинили потерпілі та їх захист.

Це свідчить про те, що звинувачення і потерпілі пов’язані між собою і діють спільно. Раніше прокурор заявляв про відвід суду. Його відхилили, потім знову відвід – уже від адвоката потерпілих Зелькіної (Тетяну Зелькіну часто називають близькою до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. – «Фокус»), яка надіслала його поштою і просила не розглядати без неї. Не вказавши поважної причини. Ніхто не зрозумів, чому ми всі повинні її чекати. Суд розглянув заяву Зелькіної і, відхиливши її, продовжив роботу. Вислухавши нашу позицію, суддя Антонов пішов до дорадчої кімнати для винесення вироку. Коли він буде озвучений, я не можу сказати точно. Припускаю, не раніше ніж через місяць-другий.

– Ви кажете, що потерпілі разом із прокурорами об’єдналися, аби вирішувати якісь свої питання. У чому полягають ці питання?

– Над справою проти мене працювали 19 прокурорів із особливо важливих справ Генпрокуратури. Однак на засідання останніми роками приходив один, іноді двоє з них. На запитання адвокатів, де всі ці 19 прокурорів, була відповідь: «Якщо хтось із нас захворіє, прийде наступний». Врешті-решт на останні сім засідань не з’явився жоден із них. Де ці 19 прокурорів, чим вони займаються? Я не знаю. Невідомо мені також, чому вони обрали таку позицію.

– Будьмо відвертими. Ви вважаєте, що суд є засобом політичного тиску на вас?

– Розумієте, в справі немає складу злочину, самої дії не було, в якій нас звинувачують. Це підтверджують безліч доказів і свідки. Гадаю, це схема Антона Геращенка (народний депутат, якого називають близьким до Арсена Авакова. – «Фокус») і компанії, тобто тих, хто розробляв цю фальсифікацію. Який був план, не знаю, але, думаю, він не спрацював.

– Але навіщо Геращенку робити вас злочинцем?

– Геращенко знав про мої «неприязні» стосунки з Арсеном Аваковим. Коли Аваков став міліціонером, «під копірку» було написано дві заяви, і справу порушила спочатку поліція. Але вони не розуміли, що я – керівник місцевого самоврядування, у мене третій ранг держслужбовця, і отже, це компетенція прокурорів. Зрештою справу передали до прокуратури, але з тією самою кваліфікацією. Смішно, що цю справу міг розглянути простий дільничний. Але в кінці кінців слідство зайшло в такі нетрі, що їм взагалі тепер нічого сказати.

– Зараз медіа активно обговорюють версію про те, що суд у вашій справі вирішили спустити на гальмах. Нібито ви пообіцяли Порошенку, що ваш електорат підтримає його на президентських виборах. Наскільки...

– (Перебиваючи.) Давайте я вам скажу про Порошенка. Я поважаю президента України. Я завжди говорив, що я підтримую президента України Порошенка Петра Олексійовича. І справа не в суді, а в моєму розумінні того, що відбувається сьогодні в політикумі. Тому немає в цьому жодного зв’язку.

Усі на вибори!

– Ви говорите, що підтримуєте Порошенка. Особисто не братимете участі у президентській кампанії?

– Я візьму участь у президентській кампанії. Як громадянин України.

– Партія «Відродження», до якої ви належите, заявляла, що перед початком виборчої кампанії проведе внутрішньопартійний праймеріз. Визначить, хто братиме участь у президентських виборах від партії. Ви маєте намір брати участь у праймеріз?

– Таке питання розглядалося, але поки я відповіді не дав.

– В одному зі своїх останніх інтерв’ю ви заявляли, що збираєтеся створити власну політичну силу за прикладом Володимира Гройсмана. Ви вирішили дистанціюватися від «Відродження»?

– Я підтримую «Відродження», і якщо створювати нову політсилу, то разом із «Відродженням». І якщо об’єднуватися, то з нею.

– І все ж з якою метою ви хочете створити нову політичну силу? Які питання з її допомогою прагнете вирішувати?

– Щоб ця партія була присутня у Верховній Раді і лобіювала інтереси Харкова.

– Як на законодавчому рівні можна лобіювати інтереси окремо взятого міста і навіщо? Невже Харків має інтереси, що відрізняються від інтересів будь-якого іншого міста країни?

– На мою думку, має.

– Політологи стверджують, що на прийдешніх виборах суттєво зросте роль мерів великих міст. Крім адміністративного, у мерів після децентралізації з’явився і значний фінансовий ресурс. Тому чинна влада всіма силами спробує завоювати прихильність міських очільників. Наскільки справедливе таке твердження, на ваш погляд?

– Будь-який мер мусить брати участь у виборчій кампанії, щоб показати свою позицію і пояснити, чому він підтримує того чи іншого кандидата й пропонує проголосувати за нього городянам, які йому довірили таку високу посаду. Міський голова як територіальний лідер повинен однозначно висловити свою позицію під час виборів президента. Я вважаю, що це буде правильно для будь-якого мера, від обласних центрів до маленьких міст.

– А що все-таки з фінансами? Кількість вільних грошей у міській скарбниці в результаті децентралізації зросла?

– Ні. Центральна влада, розуміючи, скільки до нас надходить грошей і скільки залишається, «вантажить» нас фінансовими зобов’язаннями, не передбаченими в міському бюджеті. Це, наприклад, проїзд пільгового контингенту в міському транспорті, утримання профтехосвіти. Раніше ресурси виділялися з держбюджету, тепер це – головний біль місцевої влади. І йдеться не про копійки, а про десятки мільйонів гривень.

Місту і світу

– Коли я приїжджаю до Харкова, то вражаюся відсутністю неорганізованої торгівлі в центрі міста. У вас немає всюдисущих кіосків із шаурмою, входи до метро не забиті розкладками з різним крамом. Як ви зробили те, що не вдається мерові жодного іншого великого міста?

– Харків’яни підтримували владу, не заважали їй, терпляче чекали, коли ми все-таки переможемо цю вуличну торгівлю, а деякі навіть активно нам допомагали.

– Зворотний бік медалі – харківські бізнесмени скаржаться на досить напружені стосунки з мерією. Наприклад, що ви віддаєте негласні вказівки компанії виділити кошти для асфальтування вулиці, на якій розташований її офіс. Якщо бізнес ці кошти не виділить, то відразу ж починаються проблеми з дозвільною документацією. Це так?

– Харківські підприємці чітко розуміють, що якщо вони працюють і у них є робоче місце, то його потрібно впорядкувати. Ніхто за бюджетні гроші його впорядковуватиме. Ми роз’яснюємо, провадимо переговори, підприємці розуміють і виконують.

– Але хідник перед офісом або дорога до складу – це муніципальна власність. Як ви можете вимагати від бізнесмена впорядковувати її власним коштом?

– Це власність міська, але користується нею не місто, а ті бізнесмени, чиї співробітники працюють у цих офісах. Тому ми намагаємося, щоб порядок був скрізь.

– В інтерв’ю ви неодноразово заявляли, що поки не визначилися, чи висуватимете свою кандидатуру на вибори харківського мера втретє. Якщо не будете, які три поради ви б дали своєму наступнику на цій посаді?

– До виборів ще далеко, і я не збираюся нікуди йти. У моїх планах і далі бути серед людей, а там побачимо.

Клубок інтересів

– Які у вас зараз стосунки з Олександром Ярославським? Ви обидва – найвпливовіші харків’яни, які перебувають у перманентному конфлікті.

– Я б сказав, що найвпливовішими харків’янами є Ігор Райнін і Арсен Аваков. Ярославський – це великий бізнесмен, а я – міський голова.

– І все-таки через що у вас із Ярославським конфлікт?

– Це вже неактуально, інформація не є правдивою.

– Нещодавно націоналісти кидали в харківську мерію димові шашки. Чимало експертів стверджували, що за заворушеннями стоїть дует Райніна і Світличної. Ви згодні з таким трактуванням?

– Поки не відповідатиму на це питання.

– Але в такому випадку відсутність відповіді вже є фактично відповіддю…

– Я поки не відповідатиму.

– Гаразд, поговорімо тоді про сплетіння інтересів різних груп влади довкола Харкова загалом. Це ваші інтереси, Авакова, того ж Ярославського, Бориса Ложкіна та його ставленика Райніна. Нині, напередодні виборів, цей сплутаний клубок інтересів затягується чи, навпаки, почав розмотуватися?

– У Харкові немає прикладів яскраво вираженого конфлікту інтересів. Це все вигадки й припущення.

– Проте в інтерв’ю Дмитру Гордону ви заявили, що Аваков – це «кидала». Як гадаєте, Аваков готовий кинути своїх нинішніх партнерів? І заради чого він може це зробити?

– Я ж не знаю, які між ними стосунки.

– Повернімося до димових шашок у харківській мерії. Воєнізовані формування на кшталт національних дружин курує Аваков. Як ви ставитеся до діяльності таких формувань?

– З подивом. Я не розумію, навіщо ці люди перешкоджають роботі органів місцевого самоврядування. Навіщо потрібно ламати меблі й бити скло?

Поширити
Новини