Дмитро Святаш – один зі старожилів Верховної Ради. Він незмінно обирається у депутати в мажоритарному окрузі Харкова, змінюючи політичних союзників. Утім, як запевняє сам нардеп, для мажоритарника головне – не забувати про роботу в окрузі та спілкування з виборцями. Тоді жодні вибори не страшні.
Як ви ставитеся до ініціативи Володимира Зеленського щодо розпуску парламенту. Це взагалі законно?
Правову оцінку рішення президента дадуть суди. Можу сказати одне: дострокові вибори відбудуться. Для Володимира Зеленського парламентська кампанія є логічним продовженням кампанії президентської. Але я не впевнений, що за чотири місяці до чергових виборів це рішення виправдане, особливо з огляду на те, що дата виборів припадає на канікулярно-відпускний сезон. Можна вже зараз прогнозувати, що участь у них візьмуть менше як 50% виборців. У багатьох людей заплановані відпустки, і вони не готові на догоду президенту змінити відпустку на похід до виборчої дільниці. Путівки ніхто здавати не побіжить. Те, що вибори будуть з невисокою явкою, – факт, а чим вона нижча, тим нижчий і рівень легітимності виборів. Тому час, з моєї точки зору, обраний не дуже вдало.
З іншого боку, Верховна Рада добре розуміла, чому Зеленський наполягав на інавгурації до 27 травня. Єдиною метою був розпуск парламенту. Про це прекрасно знав кожен депутат.
Навіщо ж депутати тоді голосували за інавгурацію до 27 травня?
Багатьом потрібні дострокові вибори. Наприклад, у Порошенка мобілізований електорат. Зараз він запросто набере 15%. Плюс невелика кількість мажоритарників долучиться до політпроекту Порошенка. Дострокові вибори вигідні також Юлії Тимошенко. П’ятірка лідерів президентських виборів зберегла мобілізований електорат.
Мажоритарникам дострокові вибори вигідні?
Як кому. Якщо ти п’ять років тому засіяв округ гречкою, а потім зник – все погано. Якщо ти системно працював в окрузі, то чим швидше минуть вибори – тим краще.
Особисто я готовий до виборів навіть без виборчої кампанії, хоч найближчої неділі. З 2002 року я постійно працюю у харківському 170-му виборчому окрузі. Це житловий масив Салтівка. Протягом останніх п’яти років я був опозиційним депутатом, а в опозиції вирішувати проблеми округу непросто. Принцип відносин з опозицією у Кабміну простий: друзям – усе, ворогам – закон. Тому ми не змогли реалізувати багато ідей.
Але навіть за такого стану речей, просто тому, що я регулярно буваю в окрузі, спілкуюся з виборцями, намагаюся вирішити їх проблеми, мені боятися нічого. Для будь-якого нормального мажоритарника все одно, дострокові вибори чи чергові: це ніяк не впливає на його позицію в окрузі.
З огляду на, що залишилося півтора місяці до дати «ікс», як збираєтеся вести виборчу кампанію в окрузі?
Я не планую вести кампанію в класичному розумінні цього слова. Буду займатися звичайною роботою народного депутата, обраного в 170-му окрузі: проводити зустрічі з виборцями, продовжувати всі соціальні проекти, які я реалізовую вже 18 років, тобто нічого екстраординарного.
Я вже говорив, що мажоритарник, який працює в окрузі, не потребує якихось політтехнології, дорогих білбордів, а також скандалів і контрагітації стосовно опонентів. Результат його діяльності в окрузі говорить сам за себе. Прогнозую також, що не всі будуть вести кампанію чесно, однак я і до цього готовий: кожні вибори ми бачимо одне й те саме.
Якою, на ваш погляд, буде коаліція в майбутньому парламенті?
Монокоаліції однозначно не буде. Нікому з президентів ще не вдавалося провести в парламент 226 депутатів. Однак уже сьогодні зрозуміло, що у партії «Слуга народу» буде найбільша фракція, і коаліція стане формуватися навколо неї. Я не член цієї політсили і не знаю, що відбувається у них всередині. Але, якщо вірити інтерв’ю представника президента в ВР, з Оппоблоком «Слуга народу» не буде об’єднуватися за жодних умов, з Вакарчуком – можуть, з Тимошенко – подивляться. Думаю, поки вони точно самі не знають, з ким хочуть об’єднуватися. Тільки результат виборів резюмує реальний стан справ в країні, після чого можна буде провадити переговори. Але, повторюся, без президентської фракції коаліція не відбудеться.
Порада президентові
Під час першого туру президентських виборів ви в окрузі публічно підтримали кандидатуру Володимира Зеленського. Чому вирішили агітувати за нього?
Я вважав і вважаю Порошенка та його політичний клан абсолютним злом для України: злом економічним, злом корупційним і злом ментальним. Відразу обмовлюся: особисто я Зеленського не знаю, ніколи в житті з ним не зустрічався. Навіть більше, я не прихильник його творчості, ніколи не був на концертах «Кварталу 95» і не дивився «Вечірній квартал». Тому запідозрити мене в якихось особистих симпатіях було б некоректно.
Чи усвідомлювали ви ризики, які несе обрання президентом неполітика?
Безумовно. Однак я сподівався, що ця політична постать зможе консолідувати українські політичні еліти. Що і політики, і управлінці, які підтримають кандидатуру Зеленського, допоможуть йому сформувати професійну команду, яка зможе реалізувати його програму. Також я почитав цю програму і, в принципі, не знайшов нічого, що суперечить моїм особистим переконанням. Тому я і проголосував за нього, а також публічно підтримав його кандидатуру.
Вибори закінчилися, почалися реальні дії. Я вважаю, що зараз президент Зеленський проходить експрес-курс «молодого бійця» – посвята в роботу президента. Безумовно, його дії можуть спричиняти критику або навіть неприйняття. Це нормально: не можуть усі люди думати однаково.
Що б ви порадили як старожил Верховної Ради Зеленському?
Перш за все потрібно уникнути помилок усіх попередніх президентів, особливо його попередника. Конструктивна критика ще ніколи нікому не зашкодила. Хочу нагадати слова Стендаля про те, що спиратися можна на те, що чинить опір. Тому, якщо щось робиться неправильно, я буду озвучувати це публічно.
По-перше, варто зосередитися на виконанні функцій, які прямо прописані в Конституції. Це зовнішня політика, безпека та формування президентської вертикалі влади. Перші кадрові призначення Володимир Зеленський вже зробив – це стосується безпосередньо його Адміністрації. Сподіваюся, цей інститут не перетвориться в АП часів Кучми, Ющенка і Януковича, почавши дублювати функції Кабінету міністрів і судової системи, роздаючи розпорядження Верховній Раді.
По-друге, президенту необхідно якомога швидше призначити одну людину, назвемо її умовно прес-секретарем, який має право озвучувати його позицію з тих чи інших питань. Сьогодні велика проблема команди Зеленського в тому, що всі дають коментарі з усіх питань, чим повністю дезорієнтують суспільство і наших зарубіжних партнерів. Одна людина, але щоб всі знали, що це позиція Президента, а не позиція Глави Адміністрації Президента, його заступника або іншого члена оточення. Ніхто президенту сьогодні не заважає це робити: ні Кабінет міністрів, ні Верховна Рада.
Я б також порадив Зеленському максимально зосередитися на формуванні регіональних представництв, а саме обласних і районних адміністрацій. Це інститути, на які президент має повний вплив. Віддавши 75% голосів Зеленському, наші громадяни проголосували не тільки проти Порошенка, але й сформованого ним корупційного клану.
Завдання президента – внести це питання до порядку денного Верховної Ради вже цього сесійного тижня. Звільнити їх вимагає закон. І в жодному разі не слід йти на поводу у тих, хто шепоче, мовляв, це професіонали, у них є досвід – давайте призначимо когось із них знову... Знаєте, у фашистській Німеччині, напевно, теж було багато професіоналів. Але всіх їх об’єднувало те, що вони – військові злочинці. Жоден із губернаторів, ніхто з людей Порошенка, які були складовими збудованої ним олігархічної корупційної структури управління державою, не повинні залишитися на своїх місцях. Це буде сигнал народу України, що те, що декларував кандидат Зеленський, президент Зеленський виконує, і то виконує швидко.
Тому не можна призначати главами адміністрацій людей за принципом особистої відданості. Необхідно радитися з територіальними громадами, вибирати на посади кандидатів, які користуються авторитетом у областях і яким довіряють люди. Інакше станеться розрив між обладміністраціями і територіальними громадами. Це якраз ті помилки, які робили свого часу Янукович і Порошенко.
Які законодавчі ініціативи президента Ви б вітали?
Необхідно негайно внести до парламенту України зміну до Закону «Про Службу безпеки України», позбавивши СБУ на законодавчому рівні права втручатися в економічні питання – це прерогатива Управління у боротьбі з економічними злочинами Нацполіції.
Те саме стосується корупційних злочинів, для боротьби з якими було створено НАБУ, Антикорупційна прокуратура і ДБР. СБУ – це секретна служба, яка займається саме державною безпекою. Жоден співробітник СБУ не повинен і на гарматний постріл підходити до працюючого підприємства, яке справно платить податки. А сьогодні це – одна з найбільших загроз для українського бізнесу.
Нове і старе
Зараз на базі «Відродження» йде створення нової політсили – Партії мерів. Що це за партія?
Я б краще називав її Партією місцевого самоврядування. Всі усвідомлюють, що «Відродженню» потрібна трансформація. Ми об’єднуємося з близькими нам політичними силами для формування Партії регіональних еліт. В Одесі регіональна еліта групується навколо мера Геннадія Труханова, команду якого підтримують понад 50% одеситів. Політичну команду мера Харкова Геннадія Кернеса підтримують понад 70% городян. Це і є реальні регіональні політичні еліти.
Саме вони реалізують в регіоні програми регіонального розвитку, однак парадокс: не можуть знайти підтримки на рівні президентської вертикалі влади. Для цього необхідно бути присутнім у парламенті у вигляді фракції, яка буде просувати ідеї децентралізації, а не просто депутатської групи.
Тому формуватися ця політична сила буде за принципом партійного представництва регіональних політичних еліт. Сьогодні нашу позицію підтримали мери понад 20 міст України.
У найближчі три тижні нам потрібно зареєструвати Статут в Мінюсті і подати список. Ми будемо готові показати не тільки першу п’ятірку, але і весь список. І всіх мажоритарників, які будуть йти від політичної сили.
Андрія Садового не пробували запросити до вашої команди?
Якщо Садовий буде в партії, мене в ній не буде. Я не львів’янин, тому не можу судити про те, який мер потрібен Львову. Однак, якщо подивитися об’єктивно, він не вирішив за кілька каденцій ключових міських проблем! Львів, перед яким загравали всі президенти, включно з Януковичем, отримує величезне фінансування. Харків такого фінансування не має. Але подивіться на дороги Харкова та дороги Львова, на вивезення сміття у Харкові і у Львові. Будівництво сміттєспалювального заводу, залучення коштів ЄБРР в інфраструктурні проекти в Харкові та Львові, реконструкції фасадів, ремонти житлового фонду – багато що можна порівнювати...
Але навіщо для втілення в життя локальних ініціатив потрібно йти до Верховної Ради?
У сьогоднішніх реаліях рішення територіальних громад, за які проголосувала більшість депутатів місцевої ради, може елементарно бути заблоковане головою ОДА. Зокрема, витрати, які перевищують 20 млн грн, повинні узгоджуватися в облдержадміністраціях. Формально глава ОДА може блокувати рішення територіальної громади, що й відбувалося в Харкові – спочатку за Райніна, потім за Світличної. Саме так були зірвані терміни по реконструкції міського зоопарку, Саду Шевченка.
Грубо кажучи, харківська міськрада проголосувала за якусь програму. Виділила кошти. А глава ОДА каже: «Ні, хлопці, ви помилилися, не потрібен вам сад, вам каналізаційний колектор потрібен». Все, глухий кут. Об’єктивно потрібно вносити зміни до бюджетного кодексу. Але, вибачте, який же губернатор захоче втрачати такий важіль тиску на мера?
За великим рахунком, я вважаю, що інститут обладміністрацій потрібно скасувати. Управління областями – це не президентська вертикаль. Повинні бути облрада і виконавчий комітет, який буде виконувати рішення облради. Це і є реальна децентралізація.
Але навіщо Райніну або Світличній гальмувати розвиток Харкова? Заради чого?
Чим гірше Кернесу, тим краще Райніну. Тому що, вибачте, мер під губернатора не збирався лягати. Обладміністрація прагнула підкорити собі місцеве самоврядування Харкова і отримати вплив на облраду. Коли «Відродження» в Харківській області відмовилося від цього і запропонувало рівноправний діалог, Райніну це не сподобалося. Йому більше подобаються функції «місцевого царька». Ніколи не думав, що чиновник середньої руки може бути таким інтриганом...
Райнін зробив кар’єру завдяки схильності до інтриг?
Зокрема. Насправді, він став головою ОДА, а потім і АП, оскільки дружив з Борисом Ложкіним. Він його призначив за принципом особистої відданості. Загалом же, повторюся, це дрібний чиновник, його рівень – керівник департаменту в обладміністрації. Ні на першій, ні на другій своїй посаді він не набрав ваги ні в регіоні, ні в країні.
Яке, на ваш погляд, політичне майбутнє екс-президента України Петра Порошенка в світлі скандалів з «Укроборонпромом»? Що ви думаєте про порушення проти нього кримінальних справ?
У президента Зеленського є домовленості з держдепартаментом США не чіпати Порошенка, і він, швидше за все, буде їх дотримуватися. Однак у дуже багатьох людей таких домовленостей не існує.
Наприклад, у Андрія Портнова?
Андрій Портнов – системна людина, і у нього «досить вільного часу и натхнення». Він буде методично займатися виведенням на чисту воду активів Петра Порошенка і арештом їх за кордоном, доводити до розуму порушені кримінальні справи. Адже Портнова не пов’язують домовленості з Держдепом США не чіпати Порошенка.
Але навіщо Портнову це потрібно?
Людина він така, правдолюб за своєю натурою. Його звинувачували в злочинах, яких Портнов не здійснював, використовуючи це як частину політичної програми. Він методично довів свою непричетність. Методично, спокійно виграв за кордоном суди проти «майданної влади» в Україні. Тепер він буде доводити, що люди, які його звинувачували, – самі злочинці. На відміну від чинного президента, який, швидше за все, пов’язаний певними зобов’язаннями з Держдепом у сенсі «дайте спокій попередньому президентові», у Портнова розв’язані руки. І це вселяє надію, що рано чи пізно справедливість восторжествує.