1. Головна
  2. Блоги
  3. Вище і вище: Великодній кошик подорожчав на третину

Вище і вище: Великодній кошик подорожчав на третину

 

Паска по 80 грн за кілограм, сало за сотню, «золоті» яйця по 3-5 грн за штуку – це лише невеликий список продуктів, які українці традиційно скуповують напередодні Великодня

Однак, зважаючи на нинішні ціни, є усі підозри, що цьогоріч наші пасхальні кошики не будуть наповнені ущерть.

Адже ціни по-справжньому кусаються. Згідно з даними Інституту аграрної економіки, великодній набір подорожчав на третину.

А Українська аграрна конфедерація зіставила ціни ближче до свята і заявила про подорожчання на 80%!

Це тільки «в телевізорі» все чудово: зарплати збільшуються, пенсії ростуть. Але навіть державна статистика невблаганна: реальні витрати громадян зросли в 2017 році на 26,8%.

Звідси і відповідь на очевидне запитання: чому в кінці місяця грошей не залишається, хоча номінально начебто стали заробляти більше?

Попри те, що витрати на продукти – ключова частина сімейного бюджету, ми аж ніяк не є надмірно споживчою нацією.

Соціологія показує, що українці витрачають на їжу і товари повсякденного вжитку в абсолютному вираженні менше за всіх у Європі.

У середньому українська сім’я витрачає на це 92 євро в місяць. Навіть у Білорусі такі витрати значно вищі й становлять 192 євро. У Польщі – 178 євро, у Литві – 231 євро, в Москві – 269 євро.

Кажуть, не дай Боже жити в епоху змін. У нашому випадку – в епоху «реформ». Ще трохи – і доведеться справді слухати міністра Реву і «менше їсти», аби сімейний бюджет не тріснув по швах.

Як часто ми чуємо, що треба  «тимчасово затягнути паски» і «дочекатися результату реформ». А цього результату все не видно. Чому? Не треба й на картах ворожити, щоб зрозуміти: бо ставлять реформаторський віз попереду коня реальності.

Для виконання соціальних зобов’язань наша держава (а Україна – соціальна держава, про це записано у Конституції) має не позичати безкінечно на зовнішніх ринках, не друкувати гроші на внутрішньому, а звернути увагу на національну економіку.

Приклади і Китаю, і Східної Європи говорять про те, що вийти з хронічної бідності можливо лише за стабільного довготермінового економічного зростання на 7-10% в рік.

Наше скупе зростання ВВП на 1-2% – це нітрохи не розвиток, а просто «відскік» після падіння економіки в 2014-2015 роках.

Давайте поглянемо, яку частину у великодньому кошику становлять імпортні товари та інгредієнти.

Українське масло замінюють дешевим імпортним маргарином. Сир – молочно-пальмовим продуктом із сусідньої Польщі. Родзинки везуть з Азії. Ковбаса – з імпортними добавками.

Усе це вже давно могло б вироблятися в Україні, якби держава хоч щось зробила для підтримки національного виробника. Можливо, тоді мільйони наших співвітчизників не їхали б за кордон на заробітки, а на рідній землі працювали, займалися бізнесом, виробляли якісні та конкурентні товари.

Без підтримки вітчизняних виробників інфляцію не зупинити. Це найпростіше правило, яке фахові економісти розуміють і поділяють. І чим швидше це зрозуміє влада, тим швидше ми усі з вами побачимо якісні перетворення в країні – дійсність без «золотих» яєць та інших абсурдних явищ.

 

Поширити
Блоги
Схожі статті