1. Головна
  2. Блоги
  3. Українська Феміда – порожні суди і конкурсний вакуум

Українська Феміда – порожні суди і конкурсний вакуум

 

Влада звітує, що в країні успішно реалізовується судова реформа. Однак досі чимало судів у нашій країні пустують.

Виявляється, там банально немає кому працювати. Відповідно громадяни не можуть реалізувати свої конституційні права. Чи реально змінити ситуацію? Спробуймо розібратись.

Ціна омріяної мантії

Варто зауважити, що процедура зайняття посади судді доволі складна та тривала. Вона вимагає від осіб, які бажають вдягнути суддівську мантію, прикласти чимало зусиль, витримки та терпіння. До омріяної посади люди можуть йти роками.

В сучасних умовах непростою є й процедура переведення судді з одного суду до іншого, оскільки відбувається лише за конкурсними процедурами і лише у випадку, якщо суддя пройшов кваліфікаційне оцінювання.

Чому все як не у людей? А тому, що кваліфікаційне оцінювання суддів триває декілька років. Та й оголошувати конкурси на заміщення вакантних посад у місцевих судах Вища кваліфікаційна комісія суддів України не поспішає через як об’єктивні, так і суб’єктивні причини.

Така бездіяльність мотивується конкурсами у Верховний суд, вищі спеціалізовані тощо. Але це лише невеличкий відсоток суддів, які, насправді, далекі від вирішення проблем звичайних громадян.

Тривала відсутність конкурсів на вакантні посади для призначення/переведення суддів породжують ситуацію невизначеності у випадку з суддями, які уже тривалий час працюють на своїх посадах. Такий стан речей перешкоджає у першу чергу їхньому кар’єрному зростанню.

Крім перешкод у професійному зростанні, вакуум з конкурсами породжує побутові проблеми, і мій досвід спілкування з суддями тільки підтверджує такі думки.

Специфіка зайняття посади судді після 2010 року втратила чинник регіональності. Тоді ліквідували кваліфікаційні комісії, які будувалися за територіальним принципом у прив’язці до певного регіону (області, декількох областей). Таким чином, добір відтоді став загальноукраїнським. Не таємниця, що велика кількість кандидатів обирали суди, значно віддалені від їхніх домівок, сім’ї, родини. Звісно, це був свідомий вибір кандидатів. Проте  неможливість взяти участь у конкурсі для переводу в місцевість, де проживає сім’я судді протягом трьох-п’яти і більше років, не відповідає ідеям правової держави, зокрема, принципам правової визначеності та законних очікувань.

Дивує й те, що минув майже рік з часу практично повної ліквідації та утворення судів (укази Президента України «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» №№ 449/2017, 450/2017, 451/2017, 452/2017, № 453/2017, 454/2017, 455/2017), однак Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України не затверджують штатну чисельність новоутворених судів.

Відповідно не проводять великомасштабний конкурс на нові посади. У такий спосіб влада декларує на всіх рівнях посилення незалежності вітчизняних суддів. Однак, залишаючи у «підвішеному стані» суддів ліквідованих судів, насправді робить їх максимально залежними.

Отже, необхідність у проведенні великомасштабного конкурсу назріла вже давно. Ненормально, щоб у великій європейській, правовій державі тривалий час існували суди, у якому немає жодного судді.

Хтось повинен взяти на себе ініціативу і бути локомотивом цих процесів. Разом з колегами юристами сподіваємося на дієвість саме Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Справедливий відбір – бути чи не бути

Оголошення конкурсу – це лише одна з проблем. Зважаючи на перипетії, у які потрапили судді й кандидати в судді, зумовлені процесом реформування судової системи, майбутній конкурс повинен бути проведений максимально справедливо без дискримінації його учасників.

Як стало відомо з джерел у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Комісія стикнулася із серйозною проблемою – співставлення балів різних категорій суб’єктів конкурсу. Заради справедливості варто сказати, що члени Комісії налаштовані конструктивно і висловлюють готовність попри складність проблеми вирішити її з максимальним урахуванням інтересів усіх сторін.

Відповідно до п. 2.4. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 2 листопада 2016 року № 141/зп-16, конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду проводиться на основі рейтингу, складеного за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву), чи іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі з метою переведення).

Тобто у цьому положенні йдеться про дві категорії кандидатів: судді, які мають намір перевестись у інший суд, та кандидати, які здали кваліфікаційний іспит у межах відповідного добору.

Також є особливості кандидатів, які здають повторно кваліфікаційний іспит відповідно до пункту 29 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які можуть брати участь у конкурсі одноразово.

Крім того, є кандидати, які підпадають під дію абзацу третього пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та мають право без здачі кваліфікаційного іспиту брати участь у конкурсі за умови, що під час попередніх доборів вони за результатами кваліфікаційного іспиту набрали 75 чи більше відсотків максимально можливого балу.

Співставлення балів цих всіх категорій, з огляду на різні процедури оцінювання знань, є досить складним, оскільки не дає можливості при простому математичному співвідношенні відсотків набраних балів справедливо оцінити рівень знань кандидатів.

Подібний підрахунок може бути справедливим мірилом винятково при задачі кандидатами ідентичних тестів і виконання практичних завдань за однією фабулою. Та й лише у випадку, коли кандидати мали однакові умови для підготовки до відповідної оцінки знань. За інших обставин просте співставлення відсотків набраних балів, безумовно, призведе до дискримінації кандидатів.

Нагадаю, що відомі випадки, коли кандидат, який набрав 10 з можливих 15 балів, перемагав у конкурсі (при співставленні практичних робіт) кандидата, який набрав 9 з 10 можливих, оскільки ці кандидати були з різних доборів і принципи оцінювання отриманих балів в них також були різними.

Різні умови підготовки до проведення кваліфікаційного іспиту, різні за своєю складністю завдання, відмінні вимоги щодо написання робіт, кількості таких робіт, різні прохідні бар’єри змушують членів Комісії шукати складу формулу співставлення набраних балів кандидатами для забезпечення справедливого, неупередженого, недискримінаційного оцінювання реальних знань цих правників.

З іншого боку, кандидати хочуть бачити справедливий підхід Комісії до цього важливого питання з огляду на час і зусилля, які вони витратили у процесі доборів і роботи на посаді судді.

Що можна запропонувати Комісії?

Можна розглянути варіанти, які максимально об’єктивно відображатимуть рівень знань, продемонстрованих кандидатами на посаду судді під час кваліфікаційного іспиту чи суддями у межах кваліфікаційного оцінювання.

Так, у випадку різних доборів, а отже, різних умов підготовки, різної складності завдань найбільш об’єктивним критерієм є максимально набраний бал у межах відповідного добору, який повинен братися за основу обрахунку при співставленні результатів.

Наприклад, під час теоретичної частини кваліфікаційного іспиту (у другому доборі), у якому брало участь понад три тисячі юристів з відповідним стажем роботи у галузі права, з максимально можливих 60 балів найкращий отриманий бал склав 52, що становило лише 86% максимально можливого балу.

У той же час у 2018 році (у четвертому доборі) з 819 кандидатів стовідсотковий результат набрали декілька десятків кандидатів. Така висока репрезентація обґрунтовано вказує на різну складність завдань та на різні умови у підготовці до кваліфікаційного іспиту.

Варто зауважити, що Комісія вже використовувала такий підхід при проведені конкурсу у новий Верховний суд.

Отже, при співставленні результатів слід брати не максимально можливий бал, а максимальний набраний бал у ході кожної стадії кваліфікаційного іспиту чи кваліфікаційного оцінювання.

Також за основу можна взяти місця, які отримали кандидати за результатами кваліфікаційного іспиту чи судді за результатами кваліфікаційного оцінювання або місця у рейтингу кандидата на посаду судді на момент надання рекомендації Комісією за результатами конкурсу у відповідний суд, якщо йдеться про кандидатів, які вже виключені з резерву (йдеться про кандидатів, які свого часу отримали подання Вищої ради юстиції про призначення на посаду судді, але з незрозумілих причин не були призначені суддями).

Наразі достеменно відомо, що понад три тисячі суддів пройшли кваліфікаційне оцінювання. У випадку їхнього бажання (частини цих осіб) бути переведеними на посади суддів у інші суди того ж рівня (у разі оголошення конкурсу) вони мають право взяти в ньому участь.

У будь-якому випадку у Комісії працюють високопрофесійні юристи з високим рівнем відповідальності за долю кожного судді чи кандидата в судді. Вони можуть знайти формулу співставлення балів, що максимально об’єктивно враховуватиме рівень знань, продемонстрований кандидатами чи суддями на момент відповідного іспиту/оцінювання. Ця формула також буде недискримінаційна щодо кожної категорії суб’єктів майбутнього конкурсу та дасть реальну можливість реалізувати надане законом право працювати суддею чи бути переведеним у бажаний суд.

Поширити
Блоги
Схожі статті