1. Головна
  2. Блоги
  3. Угорський Lebensraum

Угорський Lebensraum

 

В одній із в’язниць Баварії недохудожник зі скривдженими амбіціями надиктував книженцію із символічною назвою Mein Kampf. Ніхто особливо у 1924-му на це уваги не звернув. Ну, подумаєш –  розповів чоловік план боротьби проти "єврейської змови" за панування над світом та як відродити велику німецьку імперію, яка б забезпечила усім арійцям Lebensraum – життєвий простір у Східній Європі. Чим ще у в’язниці, а згодом в альпійських пансіонатах себе зайняти? Однак несподівано у 33-му цей писака став рейсхканцлером Німеччини. Отакої! Знову ж таки – несподівано для всього притомного Заходу. Як і з нечуваною швидкістю реалізував свій "план боротьби". В результаті бажань однієї людини і безпечності мільйонів світ зазнав найбільшого у своїй історії руйнування. А все починалось з Ландсберзьких ідей.

Це так, невеличкий екскурс в історію – для тих, хто вважає, що сьогодні ми живемо у дуже безпечному світі, де уже нікого нічим не здивуєш, де процвітає демократія, а права людини та повага до державних кордонів є пріоритетними. Усе як за Ейнштейном – відносно.

Історія засвідчила і не раз, що зазіхання на суверенітет чужої держави, нехай і висловлені у завуальованій формі, є не менш небезпечними, аніж танки на кордонах. Адже в першому випадку – це гра на довгу дистанцію, і спрогнозувати її кінцевий результат та наслідки вкрай важко.

За останні чотири роки ми на власному досвіді побачили розгортання обидвох сценаріїв – з російськими танками і "Градами" на сході України, окупацією Криму (що дуже "занепокоїло" мирне співтовариство) та піклуванням про мову та права "угорських українців" на наших закарпатських просторах.

Звісно, порівнювати президента Угорщини Віктора Орбана з Гітлером смішно. Але, погодьтесь, щось спільне у них таки є – якась нездорова тяга до колонізаторських ідей.

Якщо прислухатись до останніх заяв Орбана, то Україна в його розумінні не більше аніж "буферна зона", яка необхідна для умиротворення імперських амбіцій Росії. Щодо останньої, то з нею взагалі треба дружити, а про Донбас і Крим – забути. Бо це ж – невідворотна реальність.

Щодо євроатлантичних та євроінтеграційних стремлінь Києва – звучить мило, але, переконаний Орбан, забудьте! А поміж іншим, Будапешт успішно ось уже роками практикує видачу українцям своїх паспортів. Це так, як жест доброї волі, хоч і незаконний…

І з останнього, що досі активно обговорюється - в угорському уряді створили посаду "куратора Закарпаття". Тобто чужа країна вирішила призначити уповноваженого з питань діяльності цілої області. Непогано? Що ж, ще одна карта в руки Путіну. Тепер, з чим погоджується низка експертів, і він може призначити "свою людину" для управління якоїсь східної української області. А що? Ідея.

Можем іронізувати, сміятись, розмахувати дипломатичними кулаками, тупцювати ногами, але це не знижує рівень ризиків, які подібні "ідеї" створюють для державного суверенітету України.

Ще десять років тому анексія Криму і окупація частини Донбасу здавалась фантастикою. Чому ж такі впевнені, що якась з країн цивілізованого Заходу ніколи не переступить червону лінію?

В сучасному світі не потрібні мільйонні армії, які б зустрічались на полі бою. Не потрібно нікого знищувати, чи тримати в полоні. Все інноваційно – заберіть в людей ідею, віру в їхню країну, мову, маніпулюйте історією, культурою, традиціями і звісно – запропонуйте кращу реальність, кращий життєвий простір. А якщо до цього ще й додасться неспроможність держави відстояти свої національні інтереси, то результат не забариться.

Несподівано? Сподіваюсь, не для української влади.

Поширити
Блоги
Схожі статті
Тема тижня
Відео
Фото
Газета
Facebook