1. Головна
  2. Блоги
  3. Що ховають за «покращенням» нотаріату

Що ховають за «покращенням» нотаріату

 

Усі добре пам’ятають цьогорічну безсонну бюджетну ніч. Однак мало хто звернув увагу на виступ міністра юстиції опісля, в майже пустій ВР.

Він презентував законопроект №9311. І не просто презентував, а закликав народних обранців уже до кінця року його ухвалити.

Зі слів міністра, причина такого поспіху зумовлена тим, що цей закон дуже потрібний Україні. Оскільки дасть можливість майже 7 млн громадян, які живуть у віддалених населених пунктах України, звертатися до державних нотаріусів.

Виявляється, ми всі тут собі живемо і не знаємо, що ледь не третина країни потерпає від тотального браку нотаріусів на місцях.

Для переконливості очільник Мін’юсту озвучив доволі несподівану статистику, що в 122 регіонах немає нотаріусів. Люди в Маневичах, що на Волині, розповідає він, за 300 км їдуть, аби оформити право на спадщину.

Що ж, я вирішив з’ясувати, чи це так, бо дійсно це факти, які вражають. Однак достатньо поглянути на карту, взяти лінійку — стає зрозуміло, що неподалік за 66 км Ковель, де є чимало нотаріусів. Є вони і в Луцьку – за 77 км. Навіть у Львові – за 227 км.

Зокрема, за офіційними даними, державних нотаріусів немає тільки в 41 районі, але там можна звернутися до приватних.

Тож у словах урядовця більше міфології, аніж глибокого аналізу ситуації. Питання: яка ж тоді справжня причина такого активного просування проекту закону № 9311 та які такі реформаторські ідеї у ньому закладено? Давайте розбиратися.

Непрофесійні кадри

Автори законопроекту №9311 пропонують усунути дефіцит державних нотаріусів у сільських районах шляхом надання права бути нотаріусом особам, які працюють у системі Міністерства юстиції, в органах місцевого самоврядування або є консультантами державних нотаріусів.

У разі запровадження цих нововведень вказані особи зможуть стати нотаріусами без складання кваліфікаційного іспиту. А це буде яскравим порушенням принципу рівності. Адже всі інші претенденти на цю посаду змушені будуть складати такий іспит. Отже, доступ до професії нотаріуса буде не однаковим.

Окрім того, такі зміни можуть призвести до залучення у професію нотаріуса непрофесійних кадрів. По суті, є ризики стати свідками безконтрольного роздавання свідоцтв на право займатися нотаріальною діяльністю державним чиновникам та ще деяким категоріям осіб.

Проти таких ініціатив і Міжнародний союз нотаріату. Що й не дивно, адже законопроект, який реформує нотаріат, готували без участі нотаріусів. Тобто без професійного аналізу, зокрема доцільності запропонованих змін.

Окрім того, через такі зміни є ризик, що нотаріусами стануть не тільки непрофесійні особи, а й заангажовані. Не таємниця, що чимало з тих, хто сьогодні працює у Мін’юсті, Головному управлінні Мін’юсту в АР Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, на посадах, безпосередньо пов’язаних із державним регулюванням, контролем або організацією нотаріату, і вирішить стати нотаріусом, можуть бути залежними від своїх колишніх керівників. Відповідно, за їхньою вказівкою з легкістю ухвалюватимуть неправомірні рішення та вчинятимуть неправомірні дії. Чим вам не корупційні ризики?

Нотаріальне рабство

Незрозумілою є і запропонована в проекті закону «трудова повинність». Вказані вище особи, які прийдуть до нотаріату з органів Мін’юсту чи органів місцевого самоврядування, будуть зобов’язані відпрацювати державними нотаріусами в державних нотаріальних конторах, визначених Мін’юстом, не менше трьох років. Якщо вони звільняться раніше, то їхнє свідоцтво на право займатися нотаріальною діяльністю буде анульовано!

Такі норми порушують ст.43 Конституції України, яка гарантує кожному право вільно вибирати собі працю і забороняє використання примусової праці.

Ціна питання

Також автори ініціативи пропонують передбачити, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою, враховуючи фактичні витрати.

Такі зміни, м’яко кажучи, не є логічними. Адже незрозуміло, як приватним нотаріусам визначити вартість своєї інтелектуальної праці. До того ж фактичні витрати нотаріуса складаються із витрат на набуття відповідної кваліфікації, облаштування робочого місця, підключення та користування єдиними та державними реєстрами, страхування професійної відповідальності, можливої матеріальної відповідальності, витрат на найману працю, підвищення кваліфікації тощо.

Необхідно враховувати і той факт, що нотаріус не має право здійснювати жодної іншої діяльності – підприємницької, адвокатської тощо, виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Тому плата нотаріусу за здійснені ним нотаріальні дії має забезпечити, з одного боку, дохід, який би покривав усі його професійні витрати, з іншого – фінансову незалежність, у тому числі, задля убезпечення від вчинення завідомо неправомірних нотаріальних дій.

Державне мито

У ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито» пропонується встановити максимальні розміри державного мита за посвідчення договорів державними нотаріусами та посадовими особами сільських, селищних і міських рад. Такі зміни можуть спричинити зменшення надходжень до місцевих бюджетів, оскільки сплачені суми державного мита зараховують саме до місцевих бюджетів за місцем надання послуги.

Крім того, передбачені в Декреті КМУ «Про державне мито» розміри деяких ставок державного мита треба не обмежувати, а, навпаки, збільшувати, оскільки 95% їхнього розміру не є актуальними на сьогодні. Наприклад, за видавання свідоцтва про право на спадщину людина сплачує 34 грн, а за посвідчення заповіту мито становить всього 84 коп. тощо.

Про стимули

У який спосіб влада не вихваляла б цей законопроект і не наполягала на тому, що його ухвалення збільшить кількість охочих стати державними нотаріусами, віриться в це мало. Оскільки проект жодним чином не вирішує питання їхнього фінансового забезпечення та створення системи фінансових стимулів для роботи у віддалених районах.

Зокрема, документ не передбачає ані створення державних контор, ані покращення фінансування та умов праці державних нотаріусів чи їхніх консультантів.

Мінімальний на сьогодні оклад державного нотаріуса навряд чи дає можливість залучити високопрофесійних фахівців до держнотконтор.

Тож нині вся ця реформа нотаріату в Україні не пов’язана з «кадровим голодом». Це, швидше, нагадує формування ручної армії квазінотаріусів.

Її реальні наслідки багато хто відчує, коли за виданими псевдонотаріусами документами в людей зможуть з легкістю відбирати землю, нерухомість, майно.

Питання землі, до речі, є найбільш актуальним якраз для мешканців сільської місцевості – тих, кому так наполегливо хочуть запропонувати нових нотаріусів.

З огляду на те, що в Україні рано чи пізно запрацює ринок землі, навколо цього може виникнути дуже багато як спекуляцій, так і відвертих махінацій.

Тому побоювання професійної спільноти, що влада прагне в будь-який спосіб надати нотаріальні повноваження своїм же чиновникам, не такі вже і безпідставні.

 

Поширити
Блоги
Схожі статті