1. Головна
  2. Блоги
  3. Резолюція ПАРЄ. Чому ця історія не про санкції проти Росії

Резолюція ПАРЄ. Чому ця історія не про санкції проти Росії

 

Іноді щиро дивуюся, як деякі наші представники в ПАРЄ відверто маніпулюють фактами, щоб якомога ефектніше виглядати в новинній стрічці.

Навіть нещодавно прийняту резолюцію встигли показати як спробу Асамблеї зняти з Росії санкції. Хоча в документі про це не йдеться, і це підтвердить будь-який юрист-міжнародник.

Про Асамблеї говорю з власного досвіду, а не з бурхливої ​​уяви. Адже сам протягом п’яти років був постійним членом української делегації в ПАРЄ, неодноразово виступав з трибуни, засуджуючи російську агресію. І після спілкування з друзями, які досі там працюють, бачу інакше всю цю «санкційну» істерію.

Що ж, давайте відділимо зерно від полови.

Про хронологію і синхронізації

Нагадаю, після анексії Криму та агресії на Донбасі ПАРЄ обмежила участь РФ у роботі Асамблеї. У відповідь російська делегація кілька разів не продовжувала повноваження, тобто не проходила процедуру, яка дозволяє їй брати участь у роботі ПАРЄ.

Слід розуміти, що в Раді Європи є два статутних органи – Комітет міністрів і Парламентська асамблея Ради Європи. Сьогодні склалася ситуація, коли в одному статутному органі (Комітет міністрів) Росія бере участь, а в іншому (ПАРЄ) через санкційні обмеження – ні.

Погодьтеся, це дивно. Адже в Статуті Ради Європи є перелік підстав, за якими Комітет міністрів може ініціювати призупинення членства і вихід тієї чи іншої країни з Ради Європи за порушення статутних зобов’язань. Однак Комітет міністрів цю норму щодо РФ не застосовував.

У жовтні 2017 року ПАРЄ ухвалили доповідь її екс-глави Мікеле Ніколетті «Про роль і місію Ради Європи», де йшлося про те, що для збереження цілісності організації потрібна синергія двох статутних органів. Грубо кажучи, якщо застосовується санкційний механізм, то він повинен бути не тільки з боку ПАРЄ, а й з боку Комітету міністрів. Не може бути так, щоб два статутних органи діяли по-різному.

У продовження цієї доповіді створили ad-hoc комітет з питання ролі та місії Парламентської асамблеї Ради Європи. Він напрацьовував рекомендації протягом півроку. Зокрема, в рамках його діяльності учасникам-країнам Ради Європи надіслали пропозиції надати своє бачення ролі й місії організації. Зокрема, які вони бачать шляхи збереження її цілісності. Після обробки всіх пропозицій рекомендації ad-hoc комітету спрямували до регламентного і політичного комітетів для подальших доповідей.

Після цього в регламентному комітеті розробили проект доповіді, запропонувавши змінити санкційні процедури в регламенті ПАРЄ і, наприклад, збільшити квоту голосів для застосування цієї процедури. Тобто для того, щоб застосувати санкції з боку ПАРЄ щодо певної країни члена Ради Європи, необхідно не просто більшість присутніх делегатів, а вже дві третини всіх голосів.

По суті, ніхто не намагався скасувати санкційну процедуру (про що часто заявляють наші політики), її хотіли видозмінити. З метою досягти єдиної позиції. Однак Резолюцію відкликала сама ж доповідач Петра Де Шуттер.

У свою чергу політичний комітет теж напрацював свою доповідь. І як раз днями за нього й голосували в ПАРЄ.

Про що йдеться у прийнятому рішенні ПАРЄ?

У прийнятій резолюції немає формулювання «зняття санкцій». Там вказується на необхідність внести до порядку денного питання про напрацювання механізму спільної реакції на порушення зобов’язань тим чи іншим членом ПАРЄ. Наприклад, у контексті «порушення верховенства права». Тобто йдеться про спільну реакції Комітету міністрів і ПАРЄ.

Уся ця процедура складається з покрокових дій. Спочатку державу повідомляють, що вона вчинила певне порушення (наприклад, зазіхнула на територіальну цілісність). Наступний крок – застосовується спеціальна моніторингова процедура. Потім робиться заява. І тільки після всього цього приймається або не приймається спільне рішення про застосування санкцій до певної країни.

Іншими словами, ця історія не про to be or not to be санкцій проти РФ. А про те, чи зможуть два статутних органи виробити спільне рішення про зняття або продовження санкційних обмежень щодо Росії. Чомусь ці «деталі» багато українських експертів не помічають або ж видають бажане за дійсне.

Коли чекати РФ в ПАРЄ?

Питання повернення російської делегації до роботи Асамблеї зависло в повітрі. Зауважу, що в прийнятій резолюції зазначено, що ПАРЄ закликає російську сторону направити свою делегацію. Жодних конкретних умов ніхто не виставляє, оскільки само собою зрозуміло, що держава виконуватиме всі прийняті резолюції. Але РФ їх ​​ігнорує. Це і є ключовою проблемою.

При цьому українська делегація, за всієї поваги до її членів, не сприяє відчутному прогресу в вирішенні цієї проблеми. Ми виступаємо проти РФ, засуджуємо агресію. Це зрозуміло, і я тут солідарний. Але радикалізм у всіх його найяскравіших проявах не допоможе. Європейці не звикли так працювати. Конструктивна стратегія – це діалог, а ПАРЄ – платформа для розмов і маневрів. І поки що ми робимо все для того, аби крутитися на місці, створюючи фейки для внутрішньої аудиторії і позбавляючи себе інструментів для відстоювання національних інтересів.

Поширити
Блоги
Схожі статті