1. Головна
  2. Блоги
  3. Чому українцям забороняють їсти

Чому українцям забороняють їсти

 

Нікого вже не здивуєш урядовими пропозиціями щодо урізання нашого щоденного раціону. Однак замість гастрономічних порад краще б Кабмін зосередив свою увагу на покращенні рівня життя громадян. Може, хоч тоді вітчизняний політичний дискурс не був би таким абсурдним та далеким від реальності.

Варто зауважити, що показник витрат на їжу середньостатистичної української сім’ї становить 50,3%. Для порівняння: мешканці країн ЄС витрачають на харчування близько 12% від свого щомісячного доходу. І зарплати там в рази більші від українських.

Згідно з даними Державної служби статистики України, за місяць одне домогосподарство витрачає на продукти понад 3 тис. грн. Відповідні підрахунки підтверджує і дослідження компанії Nielsen.

Експерти підрахували, що в середньому київські родини витрачають на продукти харчування і товари повсякденного вжитку близько 3,14 тис. грн щомісяця. Це десь 90 євро.

За аналогічний період витрати сімей з Мінська становлять 192 євро, у Варшаві – 178 євро, у Вільнюсі – 231 євро, а в Москві – 269 євро.

Висновок: українці відчутно економлять на їжі, віддаючи перевагу дешевшим продуктам.

Що ж впливає на ціни продуктів у нашій країні? Здебільшого так званий сезонний фактор. Цікаво, що у будь-якій європейській країні незалежно від пори року ціни на ту ж картоплю чи овочі практично не відрізняються. Тобто там немає сезонного фактору.

Натомість в Україні протягом року ціни, передусім на борщовий набір, можуть підстрибувати на 250-300%!

За даними того ж Держстату, городяни витрачають на їжу більше, аніж мешканці сільської місцевості. В середньому 3257,19 грн на їжу та безалкогольні напої. 93,03 грн – на алкоголь. 162,13 грн – на сигарети.

Місячні витрати на одяг і взуття оцінені в 418,92 грн (5,9%), на комуналку – 1213,24 грн (16,9%), транспорт – близько 248,97 грн (3,5%).

Так, середньодобовий раціон в Україні за кількістю калорій є доволі низьким – на рівні 2700-2800 кілокалорій. Для порівняння: середньодобовий раціон європейця становить близько 3500 кілокалорій.
Тож наших шенгенських сусідів (у деяких країнах сім’я може харчуватися цілий місяць за 92 євро) шокує той факт, що більше як половина доходів української сім’ї просто проїдається! Хоча ще рік тому наш продуктовий споживчий кошик становив 45% від мінімальної зарплати. Тобто ми стали більше витрачати на їжу.

Крім того, багато європейських сімей не готують вдома, харчуючись здебільшого в кафе-ресторанах. Тому продуктів купують менше. При цьому «продуктовий бюджет» у них вищий в 2-3 рази, ніж в української родини. І це не тому, що ціни на продукти, наприклад у Польщі, вищі в 2-3 рази. Навпаки, ціни там дуже часто нижчі від наших.

Очевидно, що українські сім’ї істотно обмежують себе в їжі. Для нас можливість харчуватися повноцінно пов’язана з необхідністю додатково працювати на присадибній ділянці. Людям усе складніше прожити без городу або родичів у селі.
Та й якість харчування викликає тривогу. Рівень споживання базових продуктів у багатьох не перевищує 60% від рекомендованих норм.

Ще одна проблема, як наголошують експерти, – недостатнє споживання калорій (75-80% від середньоєвропейського). Хоча задля економії люди вибирають висококалорійні продукти – хліб, сало, масло замість свіжих овочів і риби.
Ще один не менш цікавий факт – обсяги закупівель пальмової олії. В Україні вони б’ють рекорди і ростуть п’ятий сезон поспіль. Порівняно з 2017 роком імпорт пальмової олії знову збільшився на 20%. Ті, хто не додає у продукти пальмову олію, використовують крохмаль, суху сироватку, що залишилася від виготовлення сиру на іноземних виробництвах, немолочні компоненти. Виробники натурального молока і масла просто не знайдуть покупців, поки система держконтролю дозволяє дешевим замінникам продаватися під виглядом натуральної продукції.

Тут не треба бути генієм, щоб розуміти просту істину: погане харчування – погане здоров’я. Відповідно, на охорону здоров’я України лягає додаткове навантаження, оскільки без покращення ситуації уже дуже скоро нам будуть необхідні програми з оздоровлення нації.

Яка ж реакція уряду на такий стан справ? Доволі цинічна. Власники урядових портфелів свідомо порушують закон і постанови суду, пропонуючи затвердити на кінець 2019 року прожитковий мінімум в розмірі, який ледь перевищує 2 тис. грн.

Нагадаю, міністр соціальної політики Андрій Рева перед затвердженням держбюджету на 2018 рік заявляв, що «з урахуванням індексу інфляції, який був у 2017 році, прожитковий мінімум повинен бути 4023 грн».

Нині ж у нього переважає інша позиція – мовчазна. Оскільки виходить, що в Україні майже 90% пенсій не дотягують до реального прожиткового мінімуму. Відповідно уряд не в змозі забезпечити навіть фізичне виживання абсолютної більшості пенсіонерів.
При цьому, подаючи Основи бюджетної політики, Кабмін фактично проігнорував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня.

По-перше, суд визнав незаконною і недійсною постанову КМУ №780 від 11.10.2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення».

По-друге, суд визнав протиправними дії МОЗ, МЕРТ, Мінсоцполітики щодо формування відповідних мінімальних наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг з порушенням приписів ч.2, ч. 3, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», що стало підставою для затвердження КМУ постанови №780 від 11.10.2016 року.
Ситуація з прожитковим мінімумом – ще один яскравий приклад неспроможності економічного блоку ефективно працювати.

На думку більшості економістів, і я з ними погоджуюсь, пенсії та мінімальна зарплата не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. З нинішнім рівнем цін і тарифів прожитковий мінімум повинен бути не нижчим ніж 4500 грн. Як і мінімальна пенсія – не нижчою за 4500 грн, мінімальна зарплата – не нижчою за 12 тис. грн.

На жаль, такі розрахунки не вписуються у рамки політики «затягування поясів». Уряд навмисно занижує прожитковий мінімум, аби не підвищувати зарплати і пенсії до рівня, який дозволив би людям нормально існувати. Доти, доки наші мінімальні зарплати будуть на нинішньому жалюгідному рівні, ми не зупинимо масову трудову міграцію, яка позбавляє Україну перспектив і майбутнього.

Та й жодні рекомендації щодо кількості споживання їжі не зроблять нашу економіку більш привабливою та конкурентною, як і не мотивуватимуть людей жити і працювати в державі, де влада досі мислить пайковими категоріями.

 

Поширити
Блоги
Схожі статті
Відео
Фото
Газета
Facebook