1. Головна
  2. Блоги
  3. Бебі-боксами майбутнє країни не врятуєш

Бебі-боксами майбутнє країни не врятуєш

 

 

Чим ближче до виборів, тим частіше можна почути про соціальні стандарти в Україні. Зокрема, про те, що їх необхідно підвищувати, бо «далі так жити не можна». 

Якщо відмежувати популістичну риторику, то із соцзахистом у нашій країні дійсно ситуація плачевна. На своєму життєвому досвіді це відчувають насамперед молоді сім’ї з дітьми.

Не треба бути геніальним фінансистом, аби зрозуміти, що за 860 грн допомоги, які сьогодні виділяє держава на одну дитину, прогодувати, одягнути і забезпечити гідне життя своєму чадові неможливо.

Гляньмо на офіційний сайт Президента України. В розділі «Петиції» лише за минулий рік 14 разів розміщувались звернення із закликом збільшити розмір допомоги при народженні дитини.

Я й сам ще у 2017 році зареєстрував відповідну петицію на підтримку законопроекту №6063-д, яким пропонують підвищити соціальні виплати для сімей із дітьми (підвищити виплати з нинішніх 41 280 грн до 72,7 тис. грн після народження першої дитини, 79,9 тис. грн після народження другої, 87 тис. грн після народження третьої і кожної наступної дитини).

Навіть передали уповноваженому Президента з прав дитини Миколі Кулебі 52 тис. підписів українців на підтримку цього законопроекту, аби глава держави визначив його як невідкладний для голосування у Верховній Раді.

Однак наразі якоїсь практичної реакції з боку влади ми так і не побачили.

Зрозуміло, що це питання близьке не лише авторам відповідних звернень, а й мільйонам українських батьків, які все-таки наважились народжувати і виховувати нове поколінні в Україні.

Згідно з офіційними даними, дітей до 3 років в нашій країні є понад один мільйон (на 1 січня 2018 р. – 1 млн 164 тис.). Практично кожна така сім’я є одержувачем допомоги від держави. Зрозуміло, що для них питання підвищення виплат на дитину є надважливим.

Нині сума державної допомоги при народженні дитини становить 41 тис. 280 грн. Вона не переглядалася з 2014 року. При цьому порядок виплати такий, що 25% грошей нараховується одразу після народження (10 тис. 320 грн), а залишок – протягом трьох років.

Варто зауважити, що у 2014 році прожитковий мінімум для дітей до 6 років становив 1 032 грн. З 1 січня 2019 року – 1 626 грн. А з 1 липня планують підвищити до 1 699 грн.

Таким чином, щомісячна допомога на дитину – це половина прожиткового мінімуму.

Звідси випливає логічне питання: чи може така «фінансова подушка» покращити демографічну ситуацію в країні?

Давайте глянемо на ще одні цифри. Чотири роки тому в Україні народилося 465,9 тис. дітей. За 2017 рік – 364 тис. новонароджених (дані за 2018 р. ще не оприлюднені). Така тенденція оптимізму не додає.

Та й навряд чи ініційована урядом закупівля бебі-боксів для видачі сім’ям із новонародженими може кардинально змінити ситуацію. Відомо, що загальна вартість набору становить 5 тис. грн. Однак в реальності, як свідчать публікації в ЗМІ, вартість речей в бебі-боксах менша за 4 тис. грн. Та й умови закупівлі виявилися непрозорими для громадськості.

Бебі-бокс у такому вигляді, можливо, потрібен малорозвиненим країнам, але в українських умовах, коли товари для немовлят доступні, сім’ї від держави потрібні лише гроші. А вже як ними розпорядитися: запросити няню, купити підгузки або одяг, – батьки мають право вирішувати самі.

Дуже часто ми чуємо від урядовців, що впевнено рухаємось до Європи. Що ж, по-європейськи – це не лише створювати нові структури, а й реагувати на запити людей. Інституції не виникають для «просто так». Це інструменти для допомоги насамперед простим людям. На жаль, ні петиції, ні бебі-бокси, власне як інструментарій, у наших реаліях не показали своєї ефективності. Проте вони засвідчили, що є чудовим матеріалом для піару, яким уміло владні голови користуються.

Переконаний, що у випадку допомоги молодим сім’ям з дітьми перше, з чого можна почати, – то це з підвищення щомісячної допомоги при народженні дитини до розміру прожиткового мінімуму.

Тут велосипеда не треба вигадувати. Той же законопроект 6063-д пропонує, аби перша частина допомоги у зв’язку з народженням першої дитини надавалась у сумі, кратній 15 розмірам прожиткового мінімуму. На другу дитину – кратній 20 розмірам прожиткового мінімуму, на третю і кожну наступну – кратній 25 розмірам прожиткового мінімуму.

Натомість друга частина допомоги у зв’язку з народженням дитини нараховується, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, установленого на той календарний місяць, за який фактично здійснюється виплата.

У такий спосіб ми отримуємо чіткий механізм, як можна збільшити допомогу при народженні дитини, коли замість фіксованої суми виплачуватимуться кратні прожитковому мінімуму (який, хоч і не суттєво, але постійно збільшується).

Це логічно і відповідатиме вимогам часу. Ось тоді можемо і про Європу поговорити, і про соціальні стандарти, і про елементарну совість.

 

Поширити
Блоги
Схожі статті