У вівторок, 6 лютого, Верховна Рада "дружно" провалила відразу три законопроекти, які стосуються земельної децентралізації, зокрема – передачі земель за межами населених пунктів об’єднаним територіальним громадам.
Йдеться про президентський законопроект №7363 та два альтеративних до нього законопроекти №7363-1 (фракції Радикальної партії) та №7363-2 (фракції "Батьківщина").
Після неодноразових спроб повернути ці законопроекти на повторне перше читання, вони врешті були відхилені. Таким чином, питання, яке вже дуже довго не вирішується, по суті, так і залишилося відкритим.
Чому так сталося? Мабуть, тому, що кожна політична сила переймалася в першу чергу тим, щоб максимально використати цю тему для піару і провести саме свій законопроект.
Хоча, об’єктивно кажучи, відразу було зрозуміло, що у разі розпорошення голосів на різні законопроекти не прийметься жоден з них.
Результат полум’яних баталій залишився "нульовим": об’єднані територіальні громади як не мали повноважень, так і не матимуть, бо ж політики в черговий раз не змогли домовитися і кожен грав у свою гру.
Звичайно, ми можемо сказати, що процес передачі земель за межами населених пунктів об’єднаним територіальним громадам (ОТГ) уже стартував завдяки ініціативі уряду без жодного законопроекту.
Але реальну земельну децентралізацію розпорядження уряду забезпечити не в змозі. Так само як не в змозі воно вирішити низку інших ключових питань у земельній сфері.
Якщо передача земель до ОТГ відбуватиметься на розсуд чиновників Держгеокадастру, то децентралізацією це назвати все ж таки важко.
Шляхи виходу з ситуації
Враховуючи, що вищезгадані законопроекти №7363, №7363-1 та №7363-2 були відхилені, на розгляді у парламенті вони більше не з’являться. Відповідно, або потрібно подавати ці ініціативи заново, або шукати інші законодавчі шляхи для вирішення проблеми.
А шляхів насправді вдосталь, адже протягом нинішньої каденції Верховної Ради, лише за моєї ініціативи та за співавторством колег по Аграрному комітету, було зареєстровано аж шість законопроектів на цю тематику.
Найвідоміший і найоптимальніший з них – законопроект №4355. Він вже був прийнятий Верховною Радою в першому читанні, пройшов друге читання у Аграрному комітеті, але відтоді на півтора роки "завис" у повітрі, чекаючи на свій розгляд.
Цей законопроект дуже добре відомий і експертному середовищу, і профільним аграрним асоціаціям, і місцевому самоврядуванню – всі його підтримують. Він в цілому позитивно сприймається всіма фракціями Ради.
Більше того, він пропонує найбільш повний варіант "земельної децентралізації", порівняно з проваленими законопроектами. Адже передбачається передача земель всім громадам. Тим, які не об’єдналися – у розпорядження, а об’єднаним територіальним громадам – у власність.
Саме "несправедливість" до тих громад, які не об’єдналися, була одним з аргументів для багатьох народних депутатів, щоб не голосувати за президентський законопроект №7363. У випадку з законопроектом №4355 цей аргумент уже не діятиме.
В той же час і в президентському законопроекті №7363, і в урядовому №7118 передача земель тільки ОТГ, а не всім громадам, використана як стимул у процесі об’єднання громад.
Хоча не можна сказати, що законопроект №4355 позбавлений цього стимулу – зовсім навпаки. Адже об’єднаним територіальним громадам земля передається у власність, а тим, які не об’єдналися – лише у розпорядження.
Для економіки місцевих громад – це відчутно різні речі, адже кошти від продажу земельних ділянок, якими громади тільки розпоряджаються, надійдуть до державного, а не місцевого бюджету.
В той час, у разі відчуження ділянок комунальної власності їхня ціна поповнить саме бюджет села, селища, міста. Для отримання землі у комунальну власність об’єднаним громадам потрібно буде встановити зовнішню межу громади.
Законопроект пропонує спрощену процедуру для цього. Державний контроль за використанням та охороною земель у законопроекті №4355 збалансований та розподілений між кількома уповноваженими державними органами та місцевим самоврядуванням.
Використання земель контролюватиме Держгеокадастр, а дотримання екологічних вимог щодо охорони земель – Екологічна інспекція.
Частина контрольних функцій передається місцевим радам: державний контроль за самозахопленням, нецільовим використанням та забур’яненням.
Абсолютно нелогічно, щоб ці речі, які мають безпосередній стосунок лише до громади, контролювалися якимись чиновниками з Києва, це повинно вирішуватися на місці.
При цьому місцеві ради будуть самостійно визначати – брати чи не брати на себе ці функції через можливу нестачу фінансових і кадрових ресурсів на їхнє виконання.
Ще один з найбільш важливих моментів у законопроекті №4355 – вирішення проблеми земель колишньої колективної власності. Таких земель, які по факту не мають власника, у нас біля 1,5 млн га. І майже усі вони використовуються в тіні.
Законопроект передбачає механізм допаювання сільськогосподарських угідь колективної власності між членами колективних сільськогосподарських підприємств. Якщо ж цього не буде зроблено, землі через рішення судів перейдуть у власність громад.
У комунальну власність також будуть передані землі під лісосмугами, що є дуже важливим, оскільки сьогодні вони масово вирубуються. І вирубуються саме через те, що лісосмуги фактично не мають власника.
Якщо з якихось причин законопроект №4355 не зможе об’єднати політичні сили парламенту, і каменем спотикання стане саме передача земель лише для ОТГ, то в Раді зареєстровано ще один законопроект №7118-1.
Він був внесений як альтернатива до урядового законопроекту №7118. Останній передає землі за межами населених пунктів об’єднаним територіальним громадам, але не вирішує жодних із тих важливих земельних питань, які піднімаються у законопроекті №4355.
Саме тому я та інші члени Аграрного комітету вирішили внести альтернативний законопроект №7118-1, який би зберіг весь комплекс ключових норм законопроекту №4355. Бо просто передати землю ОТГ – це, звичайно, добре, але інші питання з порядку денного це не знімає.
Як і законопроект №4355, законопроект №7118-1 містить і питання контролю, і повноваження з затвердження містобудівної документації та нормативної грошової оцінки земель за межами населених пунктів, і порядок встановлення та зміни меж територіальних громад, порядок передачі до приватної та комунальної власності земель колишньої колективної власності та ін.
Окрім того, законопроект №7118-1 містить чіткий порядок передавання земель за межами населених пунктів у комунальну власність ОТГ, тоді як урядовий проект встановлює, що цими землями вони будуть лише розпоряджатися.
Крім того, були передбачені і розширення повноважень місцевих рад у сфері планування території.
Функції затвердження планів детального планування та планів зонування території за межами населених пунктів пропонується передати від голів РДА сільським, селищним та міським радам.
Закон vs розпорядження Кабміну
Ну, і декілька слів стосовно того, що відбудеться, якщо політики знову "заговорять" це питання і жоден з законопроектів так і не буде прийнятий.
Тоді об’єднаним громадам залишається лише сподіватись на виконання урядового розпорядження "Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад".
Але, як я вже сказав, комплексності у вирішенні цього питання не буде. У порівнянні із законом, можна виділити наступні недоліки цього шляху вирішення питання:
- громади одержать лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Інших земель урядове розпорядження не стосується;
- передача земельних ділянок буде здійснюватися вибірково, і визначатися будуть, які саме ділянки передаватимуться, в ручному режимі;
- передача орендованих земельних ділянок буде здійснюватися лише за згодою орендарів, адже цього вимагає стаття 9 Закону України "Про оренду землі". А впевненості у тому, що кожен орендар погодить це питання, наразі немає;
- процедура передачі у багатьох випадках потребуватиме бюджетних коштів на виготовлення землевпорядної документації.
Всіх цих недоліків можна було уникнути, якщо би був прийнятих будь-який із вищевказаних законопроектів.
Замість висновку
Тож що залишається? Навіть зараз все ще не можна сказати, що ситуація з передачею земель місцевим громадам з провалом трьох децентралізаційних законопроектів зайшла у глухий кут.
У Раді є інші варіанти, нічим не гірші, а можливо навіть і більш збалансовані. Як і раніше все залежить лише від політичної волі.
Між тим, всі сільські голови мого 147-го виборчого округу при спілкуванні зі мною одностайні – навіть якщо "епохальне" рішення про передачу земель громадам буде прийняте, передавати по факту буде особливо нічого.
Майже вся "ліквідна" земля вже роздана в оренду на десятки років, і коли вона перейде у власність чи розпорядження громад, останні все одно не зможуть нею розпорядитися. І чим далі ми забалакуємо цю проблему – тим цієї землі лишається менше і менше.
Звичайно, можемо заново вносити вже провалені ініціативи на новій сесії парламенту. Їх заново будуть розглядати і профільний комітет, і інші комітети. Але це чергова втрата часу у питанні, яке ще кілька років тому було терміновим, а зараз стало вже критичним.
Усі суперечки в парламенті стосовно законопроектів з приводу земельної децентралізації стосуються лише двох питань: хто буде розпоряджатись землями за межами населених пунктів тих громад, які не об’єднались.
І який орган буде здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель. Якщо ці питання будуть зняті, позитивне голосування відбудеться досить швидко.
І, на мій погляд, політичним силам цілком під силу знайти той варіант, який будуть підтримувати усі. Подальше ж "заговорювання проблеми" так і залишить все у підвішеному стані.
Так чи інакше, а закон щодо земельної децентралізації приймати треба. Навіть якщо ці землі вже давно роздані в оренду, рано чи пізно вони все одно повернуться до громад. А саме земля – це одна з основ їхньої економічної самодостатності.
Тож прийняття цього закону – це не лише вирішення нинішніх злободенних питань, це – фундамент для побудови потужної держави у майбутньому.
