Щодня нас, українців, стає менше.
Нас стає менше, бо помирають українці на 10-15 років раніше, ніж сусіди-європейці.
Нас стає менше, бо молоді сім’ї здебільшого не наважуються народжувати другу і тим більше третю дитину.
Нас стає менше, бо молодь, майбутнє країни, їде за кордон у пошуках кращої долі. Бо зарплати в Україні не забезпечують належний рівень життя, а про пенсії навіть говорити важко – вони просто мізерні.
Нас стає менше, бо лікарі втомилися працювати на жебрацькі зарплати або заглядати у кишені пацієнтів, і теж їдуть за кордон.
І так скрізь, у всіх галузях. Особливо у промисловості.
Проблема міграції знайома усьому світу. Українці їдуть до Польщі, поляки їдуть до Німеччини, а німці їдуть до Англії.
Тим часом щороку з України їде близько 7 тисяч медичних працівників. Польща, наприклад, уже спростила правила працевлаштування українських медиків.
Наші лікарі, не вірячи у зміни та так звані реформи, їдуть до Польщі, Німеччини, Португалії, Угорщини. Вони їдуть з України.
У нас не вистачає 42 тисячі лікарів та 100 тисяч медсестер!
Скоро і пацієнтам доведеться їхати за кордон, щоб отримати консультацію лікаря…
А хто ж їде до нас? Хто приїде на 150 доларів зарплатні? У країну, де чотири роки триває АТО? Де корупція душить усі галузі життя?
За результатами досліджень Держстату, торік понад 6,5 млн українських родин відмовляли собі у найнеобхіднішому, крім харчування.
А ще понад 600 тисяч українських родин, більшість яких проживає у сільській місцевості, не мали достатніх коштів навіть на харчування.
А вартість газу для громадян за цей час зросла майже у 10 разів (зі 725,4 грн до 6957,9 грн за 1000 м куб.).
60% українських родин не можуть самостійно оплачувати житлово-комунальні послуги та змушені звертатися за субсидіями.
Керівництво держави має усвідомлювати, що людина, її життя та здоров’я є найвищою цінністю для держави. Це 3 стаття Конституції України.
Тому:
Перше: потрібно піднімати економіку з колін. Потрібні нові ініціативи щодо підтримки великих підприємств, промисловості, заводів, які дадуть економіці нове дихання. Бо тактика все нових і нових кредитів від МФВ – це не розвиток, це шлях у боргову яму.
Друге: досить гратися у медреформу. Платна медицина не по кишені більшості українців. Замість вирішення питання доступності медичної допомоги для кожного в МОЗ вирішили просто «узаконити» побори з пацієнтів. Без страхової медицини жодних якісних змін не буде!
І третє: підтримка сім'ї та захист дітей – це надважливе завдання для держави. Ще в 2014 році більшість доплат та пільг для сімей з дітьми було «заморожені» або зовсім скасовані. Військові дії на сході країни, падіння економіки, недоступність якісної медичної допомоги призвели до різкого падіння народжуваності. Невтішні прогнози на найближчі 20 років нам дає і ООН.
Україні потрібна комплексна програма із розвитку української родини!
Бо без громадянина – немає держави.
